Вони, бувши в сильній меншості й оточені щільним кільцем, боролися, як леви — бій точився більше доби за вкрай нерівних умов. Рашистів було кілька сотень і з усіма видами зброї та бронетехніки, тоді як повстанці мали лише стрілецьке озброєння та гранати. Інгуські патріоти знали, що якщо здадуться, щоб виграти хоч кілька додаткових годин життя — московити їх усе одно вб’ють, але перед цим катуватимуть і використають для імперської принизливої пропаганди.

Так уже вийшло, що серед асимільовуваних народів є дуже велика кількість людей, які знають національну мову на якомусь рівні, але недостатньо, щоб використовувати її постійно.

Тобто такі люди можуть спілкуватися мовою свого народу, проте частіше цього не роблять. Їм некомфортно, незручно, незвично. Зате вони можуть писати багато коментарів або навіть робити відео російською про те, яка гарна і співоча їхня національна мова. Навіть якщо звертаються до аудиторії, яка володіє цією мовою. Ось така проблема. Замість того, щоб розвивати і поширювати свою мову, ці люди хвалять її в соцмережах, не докладаючи жодних зусиль і навіть практично не використовуючи її.