Часто виникає питання: а що можна робити безпечно вже зараз на користь майбутньої незалежної держави? Українська підписниця нашого Телеграм-каналу поділилася своїми думками та досвідом.

Все життя нам навіюють, що від нас нічого не залежить, що всі рішення вже ухвалено за нас «нагорі» — начальством, якому видніше. Що більше Росія скочується в тоталітаризм — то голосніше нас переконують, що громадянам зовсім не обов’язково брати участь в управлінні державою, впливати на політиків, знати, на що витрачаються трильйони бюджетних рублів.

Усі попередні події, що призвели до двох розпадів кремлівських держав, розпочиналися в їхніх столицях — Пітері та Москві. Кремль врахував ці уроки історії і вирішив подібного не допускати.

Тому і Москва, і Пітер практично не відчувають ніяких криз і війни. Вони вигрібають для війни населення колоній і завозять найманців із різних країн, намагаючись у жодному разі не чіпати столицю та колишню столицю. Вони забрали собі більшу частину ППО тощо. У них не буває ні дефіциту палива, ні масштабного стихійного лиха — тому що їх обережно оберігають на наші з вами гроші. Ніхто не рятуватиме Поволжя від нинішнього паводку тощо, зате в Москві ніколи його не допустили б.

Вони, бувши в сильній меншості й оточені щільним кільцем, боролися, як леви — бій точився більше доби за вкрай нерівних умов. Рашистів було кілька сотень і з усіма видами зброї та бронетехніки, тоді як повстанці мали лише стрілецьке озброєння та гранати. Інгуські патріоти знали, що якщо здадуться, щоб виграти хоч кілька додаткових годин життя — московити їх усе одно вб’ють, але перед цим катуватимуть і використають для імперської принизливої пропаганди.

Читаю інтерв’ю лідерів «російських незгодних» — можливо, це слово зараз найбільше визначить категорію людей, які раніше називалися «російською опозицією», «демократичною опозицією», «антивоєнними активістами», «екоактивістами»… «Хіба вони ще існують у природі?» — питаю себе. Розумні росіяни різного етнічного походження та політичної орієнтації з сумом і розчаруванням оцінюють підсумки 2023 р. Власне, ті, хто дає інтерв’ю і висловлюється вголос про політичну картину, перебувають уже за межами Російської Федерації — всередині країни такі розмови на такі теми вже в принципі неможливі. Мовчазна російська більшість якщо щось і оцінює критично, то, за «розумом», воліючи навіть у спілкуванні з найближчими співрозмовниками (іноді навіть у суперечках із родичами) вживати фігури замовчування, а вголос видавати лише абсолютні евфемізми. Для оцінки та пояснення суспільно-політичної ситуації їм (та й нам теж) доводиться вдаватися до давно вштампованої у підсвідомість росіянина формули: «крок праворуч, крок ліворуч — вважається втеча, стрибок на місці — провокація».

Імперська політика асиміляції дедалі активніша, тому рядове населення починає вважати, що не бути удмуртом — простіше, ніж бути ним. За 10 років офіційна кількість удмуртів упала на 100 тисяч — багато хто записався в росіяни. В Удмуртії офіційно залишилося лише 300 тис. удмуртів, а в усій РФ — 386,5 тис. Тобто на 166 тис. менше, ніж 10 років тому. Близько 14% або 210 тис. відмовилися відповідати на запитання про національність, воліючи бути ніким — це природно для нацистської країни, яка вчить, що національності нікому не потрібні, хоч «краще бути росіянином».

Новий рік — це час можливостей, надій та змін. На Телеграм-каналі «Республіка Йорто» впевнені, що 2024-й буде роком початку великих змін. Ось що вони пишуть.

Ситуація в економіці тільки погіршуватиметься: інфляція, подальший обвал рубля, корупція (оскільки захочуть «рванути» востаннє). Посилення мобілізації та відповідно кількості смертей. Буде все й одразу. Адже запропонувати хоч щось, окрім одвічних, «треба потерпіти, а потім як заживемо» — нічого.

До уваги користувачів БПЛА квадрокоптерного типу Autel! Для того, щоби продукти та послуги Autel Robotics не використовувались у насильницьких конфліктах, для чутливих територій було створено заборонені для польотів зони, включаючи всю Палестину, весь Ізраїль, усю Росію, всю Україну, всю М’янму, весь Тайвань, регіон Аруна Чар, регіон Кашмір.

Ситуація з яйцями лише черговий приклад того, як плебсу підкинули «хліба», бо видовищ було недостатньо. Поки увага всіх загострена на «лінії з Путіним», зникненні Навального, чергами за яйцями, спекотними суперечками навколо серіалу «Слово пацана», обговоренням команди Путіна на виборах без виборів чи обговоренням ватних вкидань від популіста Ілона Маска тощо — всі поступово відволікаються від війни та зубожіння. Воно йде на другий план. Хоча смертність від цього ніяк не зменшується, і ми так само втрачаємо населення наших республік. Не лише на війні, а й у результаті зубожіння.