Потреба ідентичності полягає у прагненні (свідомому чи несвідомому) користуватися у будь-якій ситуації спілкування «своєю» мовою, природно засвоєною в роки життя. Таку мову називають материнською, або рідною (останній термін може мати й інші значення). Граничний випадок задоволення потреби ідентичності — одномовність. Навіть якщо у людини більше однієї материнської мови (наприклад, якщо батьки говорять різними мовами або дитина виховується нянею, яка говорить не тією мовою, що батьки), абсолютної рівності мов не буває, і завжди у людини якась мова стає першою, а якась другою [Edwards, 1994, с. 3].

Усі попередні події, що призвели до двох розпадів кремлівських держав, розпочиналися в їхніх столицях — Пітері та Москві. Кремль врахував ці уроки історії і вирішив подібного не допускати.

Тому і Москва, і Пітер практично не відчувають ніяких криз і війни. Вони вигрібають для війни населення колоній і завозять найманців із різних країн, намагаючись у жодному разі не чіпати столицю та колишню столицю. Вони забрали собі більшу частину ППО тощо. У них не буває ні дефіциту палива, ні масштабного стихійного лиха — тому що їх обережно оберігають на наші з вами гроші. Ніхто не рятуватиме Поволжя від нинішнього паводку тощо, зате в Москві ніколи його не допустили б.

Читаю інтерв’ю лідерів «російських незгодних» — можливо, це слово зараз найбільше визначить категорію людей, які раніше називалися «російською опозицією», «демократичною опозицією», «антивоєнними активістами», «екоактивістами»… «Хіба вони ще існують у природі?» — питаю себе. Розумні росіяни різного етнічного походження та політичної орієнтації з сумом і розчаруванням оцінюють підсумки 2023 р. Власне, ті, хто дає інтерв’ю і висловлюється вголос про політичну картину, перебувають уже за межами Російської Федерації — всередині країни такі розмови на такі теми вже в принципі неможливі. Мовчазна російська більшість якщо щось і оцінює критично, то, за «розумом», воліючи навіть у спілкуванні з найближчими співрозмовниками (іноді навіть у суперечках із родичами) вживати фігури замовчування, а вголос видавати лише абсолютні евфемізми. Для оцінки та пояснення суспільно-політичної ситуації їм (та й нам теж) доводиться вдаватися до давно вштампованої у підсвідомість росіянина формули: «крок праворуч, крок ліворуч — вважається втеча, стрибок на місці — провокація».

Ми всі в одній упряжці, яка має зрушити і розхитати під Росією основу, а потім попрощатися з нею назавжди. Тільки всі разом ми здобудемо свободу — поодинці нас задавлять.

Імперська політика асиміляції дедалі активніша, тому рядове населення починає вважати, що не бути удмуртом — простіше, ніж бути ним. За 10 років офіційна кількість удмуртів упала на 100 тисяч — багато хто записався в росіяни. В Удмуртії офіційно залишилося лише 300 тис. удмуртів, а в усій РФ — 386,5 тис. Тобто на 166 тис. менше, ніж 10 років тому. Близько 14% або 210 тис. відмовилися відповідати на запитання про національність, воліючи бути ніким — це природно для нацистської країни, яка вчить, що національності нікому не потрібні, хоч «краще бути росіянином».

До уваги користувачів БПЛА квадрокоптерного типу Autel! Для того, щоби продукти та послуги Autel Robotics не використовувались у насильницьких конфліктах, для чутливих територій було створено заборонені для польотів зони, включаючи всю Палестину, весь Ізраїль, усю Росію, всю Україну, всю М’янму, весь Тайвань, регіон Аруна Чар, регіон Кашмір.

Ситуація з яйцями лише черговий приклад того, як плебсу підкинули «хліба», бо видовищ було недостатньо. Поки увага всіх загострена на «лінії з Путіним», зникненні Навального, чергами за яйцями, спекотними суперечками навколо серіалу «Слово пацана», обговоренням команди Путіна на виборах без виборів чи обговоренням ватних вкидань від популіста Ілона Маска тощо — всі поступово відволікаються від війни та зубожіння. Воно йде на другий план. Хоча смертність від цього ніяк не зменшується, і ми так само втрачаємо населення наших республік. Не лише на війні, а й у результаті зубожіння.