Не потрібно перевиховувати вовка

Останнім часом на форумах Вільного Ідель-Уралу почастішали пости про превалювання іншої (крім деколонізаторської) тематики в умах опозиційних до путінського режиму росіян. Проглядається у цих проявах бажання відвести злободенний для представників корінних народів РФ діалог у безпечне для прибічників «російського світу» русло. Іноді це бажання набуває майже анекдотичної форми: мовляв, давайте спочатку вирішимо, як нам міст будувати — поперек річки чи вздовж, а потім уже обговорюватимемо необхідність будівництва самого мосту. І які тільки фішки для цього маневру не використовувалися! Нас намагалися втягнути в порожні дискусії і про «сіоністську змову», і про «фактичну незалежність Абхазії», і про масонів, і про Великий Туран, і про «необхідність спочатку зрозуміти і пробачити Росію, а вже потім критикувати і пропонувати боротися». Відведення від теми діяло у двох напрямах: 1) зміна теми дискусій шляхом поринання в нетрі стовідсоткової демагогії; 2) нав’язливих пропозицій боротися альтернативним способом — «почати з себе», «трохи почекати», «дати шанс визначитися тим, хто вагається»…

Іншими словами, діяти, як «ренегат Каутський», який, за словами В. Леніна, «уникав вирішення складних питань і заплутував прості». Здавалося б, усім усе ясно, а проте пастка раз-у-раз спрацьовує! А наша позиція в полеміці з «примирювачами» та «відволікачами» має бути чіткою: висловити свій погляд, а потім просто встати з-за столу й піти! Намагаючись переконати циніка, що зображає щирого патріота і високоморального гуманіста, ви завжди буде в неповній і програшній ролі, адже мета вашого опонента — принизити, обдурити вас, виставити неспроможним ідеологічно. У крайньому разі — обкласти матом і ретируватися. «Переможець у картярській грі з професійним шулером отримує… канделябром по голові!» — така тактика прохвостів.

Тому закликаю: у душпастовні бесіди з провокаторами не вступати, не намагатися їх перевиховувати, не роз’яснювати їм, як Робінзон П’ятниці, що «не можна є людей» — це не працює! І не лише марно, а й шкідливо — у подібних полеміках сумлінні опоненти завжди програють.

Якщо дивитися ширше, то сама ідея переконати вовка трохи смішна… Покаяння від росіян дочекатися неможливо! Принаймні такого в російській історії ще ніколи не було.

Дисиденти, демократи, опозиціонери в Росії були, а ось курс самої російської держави незмінний у віках — імперіалізм, шовінізм, тюрма народів…

Покаяння ж, у юридичному значенні, тобто дієвого каяття, а тим більше наступного кроку — визнання рівних із корінними народами прав — не було ніколи. Сором’язливо пропонувався матеріально невловимий замінник: «Давайте все забудемо і станемо братами».

Російські заплічних справ фахівці за своє багаторічне існування (з абсолютною ідеологічною тяглістю) зосереджено-злісно стежать за посиленням деколонізаторського тренду в російській внутрішній політиці. Усе знають, усіх знають, за всіма стежать, але відчувають — можуть щось проґавити. Це щось уже просочується крізь пальці спецслужб. У марксистському трактуванні ситуація характеризується так: «Коли ідея опановує маси, вона стає матеріальною силою!» А ідея таки поширюється й опановує! Є в тому і наша (Вільного Ідель-Уралу) маленька частка заслуги.

У таких умовах спецслужби змушені задіяти весь наявний арсенал жандармської витонченості. Зокрема й на згаданих мною вище двох напрямках. Хоча ними список прийомів ФСБ не вичерпується. Ми ще не раз зустрінемо на інтернет-сторінках Вільного Ідель-Уралу тролів і провокаторів, лжепророків і маніпуляторів, потрібно бути до цього готовими. Їх треба ставити на місце. Переконувати їх не варто. Не будьте простаками — тоді вас напевно не обставлять у суперечці, як лисиця Аліса наївного Буратіно.