Денацифікація або деімперіалізація (деколонізація) Росії

Денацифікація (чистка від нацизму) — комплекс заходів, спрямованих на очищення німецького й австрійського суспільства, культури, преси, економіки, освіти, права та політики від впливу нацистської ідеології після Другої світової війни. Як зазначив професор Ян Філіп Фюрхтеготт Реемтсма, один із головних діячів сучасної німецької громадської думки, важливість процесу Нюрнберзького військового трибуналу полягала в тому, що він заклав традицію, згідно з якою політичний мотив не виправдовує злочин. Тому що більшість підсудних намагалися покласти відповідальність на Гітлера та встановлений ним режим і виражали каяття. Однак це виправдання і каяття не завадили Альберту Шпеєру, улюбленому архітектору Гітлера, бути засудженим до 20 років ув’язнення.

Післявоєнні судові процеси над нацистськими злочинцями визнали агресію, військові злочини та злочини проти людяності порушеннями міжнародного права, що створило важливі прецеденти та призвело до створення міжнародного права щодо таких злочинів.

Основу денацифікації гітлерівської Німеччини поклала Московська декларація, підписана 30 жовтня 1943 США, Великою Британією та Радянським Союзом. Московська декларація передбачала повне роззброєння німецьких військ після закінчення війни, суд над керівниками нацистського режиму у міжнародному військовому суді, а також суд над усіма офіцерами та солдатами німецьких збройних сил, включаючи членів нацистської партії, винної у звірствах у окупованих країнах. Унаслідок декларації місцеві суди розглянули 3,7 мільйона кримінальних справ, пов’язаних зі злочинами нацистів, і винесли вироки 900 тисячам осіб. Серед засуджених були солдати, активні члени НСДАП (Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei), промисловці, лікарі та юристи. Число засуджених членів НСДАП становило понад 25 тисяч.

Той факт, що Росія є фашистською (расистською) державою, робить денацифікацію Росії необхідністю. Однак денацифікації Росії недостатньо для того, щоб ця країна стала демократичною державою. Дехто на Заході вважає, що саме денацифікація може спрямувати Росію на шлях демократичного розвитку. Судове переслідування військових злочинців у міжнародних судах може стати початком денацифікації, але не усуне повністю російську небезпеку.

Було б наївно думати, що російська загроза походить від Путіна. Джерело небезпеки Росії — російський нацизм. Було б катастрофічною помилкою думати, що російський нацизм можна реформувати. Російський нацизм формувався протягом останніх кількох століть, переважно за останні 400 років. За цей період росіяни кілька разів здійснювали геноцид проти українців, турків-ахиска, татар, чеченців, інгушів, черкесів та інших народів. На думку багатьох дослідників, лише у радянський період геноцид було здійснено проти одинадцяти народів. «Поживою» російського нацизму є життя та кров десятків мільйонів людей, знищених у цих геноцидах. Причина двох геноцидів, скоєних проти чеченського народу за останні 30 років, і масових вбивств в Україні полягає в тому, що російському нацизму потрібна кров сотень тисяч людей, аби вижити. Тому ілюзія, що російський нацизм буде реформований, має бути засуджено. Бажання та зусилля російських опозиційних політиків утримати Росію в нинішніх кордонах є збереженням російського нацизму. Збереження цілісності Росії може означати відкриття шляху до ще більших катастроф.

Коментуючи руйнування Україною мирних міст руйнівними ракетами, помічник президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що якщо Україна визнає «законні інтереси Росії», то це покладе край стражданням українського народу. «Законні інтереси» Росії у Східній Європі, на Південному Кавказі й у Центральній Азії полягають у тому, що країни та народи цих регіонів перебувають під рабством Москви.

До речі, зазначу, що наведена вище думка Пєскова, помічника та прес-секретаря російського президента є російською версією ганебної думки Гітлера, адресованої Великій Британії під час його виступу в рейхстазі 17 липня 1940 року. Говорячи про бомбардування мирних британських міст, Гітлер заявив, що якщо Лондон визнає законні інтереси Німеччини, вони зможуть припинити військові дії, щоб покласти край стражданням британського народу. Цей приклад показує, що фашизм і расизм мають ту саму суть і діють однією й тією самою ідеєю. Цей пункт показує, що денацифікації чи демократизації буде замало для перемоги над російським нацизмом.

Щоб покласти край расизму, метою має стати «деімперіалізація» Росії, як сказав колишній командувач сил США в Європі генерал Бен Ходжес (Фредерік Бенджамін «Бен» Ходжес III). Тому що існування расизму — існування держави з нераціонально великою територією. Так само, як расизм є локомотивом глобальної військової загрози і боротьби проти демократії, він також є організатором глобальної корупції. Все це говорить про те, що деімперіалізація Росії призведе до усунення глобальної військової загрози та відкриє шлях до довгострокових здобутків у боротьбі з демократизацією та корупцією. Падіння Росії повністю відповідає інтересам цивілізованого світу.

Поки що Росія зберігає своє існування як єдина держава, новий порядок колективної безпеки та довгострокового світу в усьому світі, як і в Європі, неможливий.

Принцип самовизначення народів, що сформувався в сучасному міжнародному праві після Першої світової війни, у другій половині XX століття знайшов відображення у Статуті ООН та Заключному акті НБСЄ 1975 року. За підсумками перепису населення 2021 року в Росії з 147,2 млн осіб лише 105,6 млн вказали, що вони за національністю росіяни, 25 млн вказали, що належать до інших національностей, а 16,6 млн осіб не вказали свою національність. Ті, хто не вказує свою національність, радше є неросіянами, ніж росіянами. Тому що, якщо людина в державі не належить до титульної нації, яка є творцем держави, і якщо вона вважає, що приналежність до іншої національності створить їй якісь проблеми у суспільстві, вона обов’язково приховуватиме свою національність. Це говорить про те, що понад 40 мільйонів людей, які проживають у Росії, не вважають себе росіянами.

«Деімперіалізація» (деколонізація) Росії має розпочатися з визнання права самовизначення неросійських народів. Провідні країни й уряди світу мають визнати право на самовизначення народів, які проживають у російських колоніях. Цього разу за основу можна взяти рішення Форуму постросійських вільних народів. Перша конференція пройшла 8-9 травня 2022 р. у Варшаві (Польща), друга конференція 22-24 липня 2022 р. у Празі (Чехія), третя конференція 23-25 вересня 2022 р. у Гданську (Польща), четверта конференція 7-11 грудня 2022 р. у Хельсінгборгу (Швеція), п’ята конференція 31 січня 2023 р. у будівлі Європейського парламенту в Брюсселі (Бельгія), шоста конференція з 25-28 квітня 2023 року в трьох основних політичних центрах США, Вашингтоні та Філадельфії, сьома конференція в Токіо (Японія) у серпні 7 листопада 2023 року.

Національні рухи, які були представлені на Форумі постросійських вільних народів, намагаються розділити Росію на 41 державу. Конгрес США, Європейський парламент, Парламентська Асамблея Ради Європи та Парламентська Асамблея НАТО, а також парламенти Великобританії, Японії та Австралії мають визнати право народів та націй на самовизначення представленим на Постросійському Форумі Вільних Народів.

Крім того, Конгрес США та Європарламент мають визнати суверенітет «Чеченської Республіки Ічкерія» та визнати Ічкерію територією, тимчасово окупованою Росією внаслідок збройної агресії всупереч статуту ООН, як Верховна Рада України.

Третім кроком у рамках «деімперіалізації» (деколонізації) Росії має стати визнання претензій держав і народів, які є реальними власниками земель, що перебувають під російською окупацією. Наприклад, поряд із правом Японії на північні землі (Курильські острови), правом Фінляндії на Карелію, визнається право Азербайджану на суверенітет над північними землями (Дербенд), що знаходяться під російською окупацією.

Логіка історії непорушна. Логіка історії говорить, що Російська імперія звалиться, як звалилися всі імперії.

Хагані Джафарлі,

Координатор азербайджанської Платформи щодо підтримки України в ім’я демократії