Інгуські повстанці, які сьогодні стали шахідами у боротьбі за свободу своєї Батьківщини

Вони, бувши в сильній меншості й оточені щільним кільцем, боролися, як леви — бій точився більше доби за вкрай нерівних умов. Рашистів було кілька сотень і з усіма видами зброї та бронетехніки, тоді як повстанці мали лише стрілецьке озброєння та гранати. Інгуські патріоти знали, що якщо здадуться, щоб виграти хоч кілька додаткових годин життя — московити їх усе одно вб’ють, але перед цим катуватимуть і використають для імперської принизливої пропаганди.

Це вам не російськоопозиційне: «а що ми можемо зробити», «від нас нічого не залежить», «ми люди маленькі», «ми нічого не вирішуємо», «не все так однозначно» і «нас же можуть посадити».

Саме настільки потрібно любити свій народ, аби бути готовими пожертвувати всім заради виживання своїх близьких, соратників і друзів в умовах повної окупації рідної землі, коли твій народ безправний і на волосині від повної смерті.

Багато національних чатів переживали разом із російською опозицією смерть Навального. Але російська опозиція не принесе квіти на могили цих шахідів, російська опозиція не оплакуватиме їх, не вважатиме героями. Російська опозиція цілком на боці імперії, нехай навіть нібито ліберальнішої. Для нас це нічого не змінює. Ми можемо співпереживати їм, але вони навряд чи хочуть співпереживати корінним народам. Оскільки ми є природними ворогами їхнього імперського устрою життя.