Гуманне виховання диких тубільців кийком та електрошокером

Гуманне виховання диких тубільців кийком та електрошокером

Наприкінці січня поточного року мені трапила на очі новина з Кизила: співробітники Військово-соціального центру Міноборони сприяли у виключенні пораненого учасника СВО зі списків особового складу.

Йшлося про якогось рядового Монгуша Дениса Михайловича (ПІБ змінено), мобілізованого учасника СВО, який повернувся додому до Туви після важкого поранення, отриманого навесні 2024 року при виконанні бойового завдання. Пройшовши курс лікування у військовому шпиталі, де він перебував з весни до осені 2024 року, Денис розпочав курс реабілітації, а після його завершення звернувся до Військово-соціального центру МО РФ. Він попросив допомогти у вирішенні питань, що стосуються його звільнення за категорією «Д», з військово-лікарською комісією, не перебуваючи при цьому у своїй військовій частині, оскільки його визнано маломобільним.

Співробітники Військово-соціального центру Міноборони Росії оперативно відгукнулися на прохання рядового Монгуша. Вони встановили зв’язок із командуванням його військової частини та надали необхідне сприяння у виключенні Дениса зі списків особового складу.

Зазначимо, що основним завданням Військово-соціального центру є дотримання прав і соціальних гарантій військовослужбовців та членів їх сімей (забезпечення грошовим довольством, соціальними та компенсаційними виплатами, медичне, житлове та страхове забезпечення, санаторно-курортне лікування, проходження військової служби).

Дуже зворушлива історія з рядовим Монгушем, прямо на душі теплішає від дбайливого й чуйного ставлення до інвалідів російсько-української війни в Республіці Тува. Але черв’ячок сумніву все одно якось бентежить душу, свердлить серце невирішеними питаннями. Особливо після нового повідомлення з міста Кизила, столиці Туви.

Читаю й очам своїм не вірю… Та не може такого бути! А ось, виявляється, і може!

Telegram-канал Baza пише, що військова поліція в Туві «била й катувала електрошокером солдатів із пораненнями, яких хочуть повернути на фронт». За офіційним повідомленням прес-служби Центрального військового округу, у Туві днями затримали військовослужбовця, який підозрюється у побитті контрактників, зокрема з застосуванням палиці й електрошокери, перед відправкою їх на український фронт. Повідомлялося, що інцидент стався 16 січня у військовій частині № 55115. «Військовослужбовця, який застосував фізичну силу до товаришів по службі військової частини, дислокованої в Республіці Тива, затримано і поміщено під варту. Наразі стосовно нього порушено кримінальну справу», — сказано в повідомленні прес-служби Центрального військового округу.

Зауважу, що і в/ч №55115, і Військово-соціальний центр, і прес-служба Центрального військового округу мають одного керівника — Міністерство Оборони РФ. Події обох інформаційних повідомлень відбувалися в тому самому регіоні — Республіці Тува. Фігуранти що першого, що другого повідомлень — військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації. Але в одному випадку есвеошного інваліда люблять і плекають, всіляко йому допомагають, а в другому… А в другому, який я уважно переглянув кілька разів, двох тувинських бідолах, що прийшли у військкомат на милицях, бравий російський вояка валить на підлогу і б’є гумовим «демократизатором» так, що очі самі собою заплющуються і не хочуть бачити витонченого військово-патріотичного садизму прапорщика Шаленого. Коли тувинець, котрого б’ють, перестає рухатися й лише видає нерозділене мукання, Кулешов (прізвище Шаленого) додає йому пару розрядів електрошокером… Ну, щоб мало не здалося, як кажуть у нашій армії!

Намагаючись якось умістити в голові матеріали обох інформ-повідомлень, я розумію, що одне з них, очевидно, не відповідає дійсності. Ну, наприклад, чому побитий до втрати свідомості тувинець на милицях не звернувся до гуманного та ласкавого до військових Військово-соціального центру МО РФ? Йому б там неодмінно допомогли! Вислухали уважно, все перевірили, розсудили по-людськи, по військово-соціальному, і сказали: «Ідіть додому, хлопці, які з вас вояки на милицях!» І вручили б пораненим ветеранам безкоштовні путівки на санаторно-курортне лікування. Якщо ж що не так, то ще можна було їм попросити сприяння у співробітників прес-служби Центрального військового округу МО РФ, вони б мовчати не стали, швидко приструнили б розперезаних держиморд із військкомату! Це точно, вже скільки разів таке було… кажуть, але я сам такого не читав і не бачив.

Ну ось! І ви теж мені не вірите і смієтеся з моїх пропозицій… Чому так?

А тому, як пояснив мені один знайомий тувинець, його земляки поголовно не вірять у чесність влади, особливо влади російської. На думку простого тувинця, росіяни прийшли на їхню землю з обманом, завжди у спілкуванні з місцевими жителями обманом користувалися без жодного сорому. І на сьогоднішній день, як говорить народна тувінська мудрість, вступаючи в розмову з росіянином, тувинець має бути готовим до обману і пильнувати! А розслабишся, повіриш, станеш спілкуватися, як зі своїм, — миттю обдурять! Рипнешся правду доводити чи розбірки влаштувати — скрутять уп’ятьох, кинуть у камеру, обмовлять на суді та термін впаяють. «Ну, що з них узяти, — скажуть справедливі російські добряки, — вони тут усі дикі кочівники! Звірі!»

Тому, каже мій знайомий, краще триматися від тувинської колоніальної влади подалі, а вже від силових структур і поготів! А побиті тувинські контрактники, влчевидь, цю народну мудрість забули й захотіли в компанії з росіянами на війні грошенят зрубати… Самі бачите, що з цього вийшло… Прапорщика Шаленого, може, й покарають, але здоров’я вже втрачено: на фронті поранення, на «гражданці» жорстоке побиття… Ні, думаю, все-таки! А так, сто відсотків — поженуть їх в атаку на милицях мерзлою українською землею назустріч власній загибелі.

Напишіть відгук