Як химерно в історії поширюється тягар відповідальності за прорахунки, помилкові рішення, за дурість і безтурботність… Іноді відповідальність приходить, як зараз заведено говорити, асиметрично…

Ось жив собі у першому столітті нової ери римський імператор Нерон, він же принцепс Сенату, трибун, Батько Вітчизни, Великий понтифік, п’ятиразовий консул. Натхненний лестощами придворних лизоблюдів, Нерон уявляв себе великим артистом. Пізніше до цього додалося захоплення перегонами на колісницях і спортом (про успіхи у боротьбі дзюдо імператор Нерон, нікуди правди подіти, не заявляв). Тут доречно провести делікатні паралелі з польотами якогось російського політика на дельтаплані в зграї стерхів або згадати успішне заняття археологією зі знахідками античних артефактів під водою, ну гаразд, про це потім…

Так окупаційна влада зібралася боротися з безробіттям, кадровим промисловим голодом, що утворився через війну та відплив мігрантів, а також «сприяти зайнятості» підлітків із «сімей, які перебувають у соціально небезпечному становищі».

Тобто найуразливіших дітей, яких ніхто не захистить, відправлять працювати на військові заводи, котрі є законною військовою метою. Рашисти продовжують свою одвічну традицію прикриватися чужими дітьми. Московськими так би ніколи не прикрилися.

У комісію з топоніміки муніципального освіти м. Казані входить 19 людина. З них 15 — це татари. У такому співвідношенні ми маємо 82% казанських вулиць, названих російськими іменами.

Часто виникає питання: а що можна робити безпечно вже зараз на користь майбутньої незалежної держави? Українська підписниця нашого Телеграм-каналу поділилася своїми думками та досвідом.

Юнг сказав, що історія повториться, бо «росіяни вже зачаровані демоном влади».

Він також передбачав три елементи трансформації до нової версії нацизму:

В Іжкарі з’явилася петиція з вимогою вигнати виробництва дронів-камікадзе за межі міста, щоб військові дронороби не прикривалися цивільним населенням від ударів України та партизанських диверсій.

Все життя нам навіюють, що від нас нічого не залежить, що всі рішення вже ухвалено за нас «нагорі» — начальством, якому видніше. Що більше Росія скочується в тоталітаризм — то голосніше нас переконують, що громадянам зовсім не обов’язково брати участь в управлінні державою, впливати на політиків, знати, на що витрачаються трильйони бюджетних рублів.

«Мене мучать невиразні сумніви» з приводу прямої прогресії між рівнем пасіонарного напруження башкортів у здобутті самостійності та рекордним рівнем втрат серед військових із Башкортостану. На мою думку, башкортів навмисно гроблять на війні, вирішуючи відразу два свої питання: 1) військове, де башкорти — гарматне м’ясо, вигідний витратний матеріал для смертельних атак; 2) жандармський, де хлопці з Уфи, Ішимбая, Кумертау, Баймака й інших міст і районів — потенційно небезпечний контингент, приховані націоналісти-бунтівники, з якими простіше й безпечніше впоратися на фронті, не привертаючи особливої уваги.

2017 року населення цього міста становило 100 тисяч осіб, а тепер і 10 тисяч не набереться. Для порівняння, які машини швидкої допомоги та пожежників були у Лисичанська за української влади і які вони стали за русськомінніхановців. Усі сучасні авто або були знищені, або вкрадені і відправлені до Москви і іже з ними — в так звані «російські міста». Більше вкрадено, ніж знищено. Тому у сільських районів Татарстану вилучають «надлишки» комунального радянського транспорту та відправляють до Лисичанська.

Держдума розгляне законопроект, який зобов’яже підприємців у Росії оформляти вивіски російською мовою. Спочатку це, а потім і будь-які інші мови у вивісках заборонять. Було ж уже.

Залишилося заборонити такі слова:

Переклад: «Ось так наші померли. Тут всю нашу техніку розвалили, мертві повсюди лежать. Страшно, хлопці, дуже страшно. Ось що від нього залишилося — он стегно, ще спалили, страшно».

Іти вбивати не страшно було, а як їх побили — то вже страшно?

Інвалід із дитинства Єгор Тимофєєв вирішив розвінчати чергову ура-пропаганду про «доступність» Чувашії для колясочників. Мінтранс визначив Шупашкар на 16-те місце за доступністю міського середовища. Писали, звісно, що захотіли. Ніхто насправді це не перевіряє.

В Алабузі сталося те, що мало статися, про цю фатальну неминучість усі знали. З самого початку! Але намагалися не говорити вголос і навіть не думати — гнали погані думки. Може, й правильно чинили, але… Хотілося б, аби батьки розуміли, куди вони відправляють своїх дітей, і якнайменше слухали брехні про те, що їхні сини та дочки допомагають захищати батьківщину. Насправді їхні чада допомагають убивати мирних людей за тридев’ять земель від батьківщини! Людей, які їм нічого поганого не вчинили.

Усі попередні події, що призвели до двох розпадів кремлівських держав, розпочиналися в їхніх столицях — Пітері та Москві. Кремль врахував ці уроки історії і вирішив подібного не допускати.

Тому і Москва, і Пітер практично не відчувають ніяких криз і війни. Вони вигрібають для війни населення колоній і завозять найманців із різних країн, намагаючись у жодному разі не чіпати столицю та колишню столицю. Вони забрали собі більшу частину ППО тощо. У них не буває ні дефіциту палива, ні масштабного стихійного лиха — тому що їх обережно оберігають на наші з вами гроші. Ніхто не рятуватиме Поволжя від нинішнього паводку тощо, зате в Москві ніколи його не допустили б.

Мінніханов сказав, що Москва посилає населення Татарстану відстоювати інтереси Кремля, але у відповідь Москва не захищатиме населення Татарстану від відплати за участь у війні та не захищатиме робітників на військових заводах — люди найдешевший ресурс, тому їхню втрату Москва завжди може собі дозволити, а ось ракети дуже дорогі, тож ніхто не витрачатиме їх на захист неба в колоніях.