Мінніхановський варіант русифікації Лисичанська

2017 року населення цього міста становило 100 тисяч осіб, а тепер і 10 тисяч не набереться. Для порівняння, які машини швидкої допомоги та пожежників були у Лисичанська за української влади і які вони стали за русськомінніхановців. Усі сучасні авто або були знищені, або вкрадені і відправлені до Москви і іже з ними — в так звані «російські міста». Більше вкрадено, ніж знищено. Тому у сільських районів Татарстану вилучають «надлишки» комунального радянського транспорту та відправляють до Лисичанська.

Тобто заради комфорту росіян, які вкрали сучасну техніку з Лисичанська, знову страждають татарські села та деякі маленькі міста, де такий транспорт і досі є і звідки його тепер масово забирали, нічого не залишаючи натомість. Ба більше, всі ці машини справді займаються обслуговуванням лише окупаційного контингенту в Лисичанську, а на виїзд до місцевих жителів вони їздять лише під прицілом телекамер.

Риторичне питання і про те, чому в глибоко провінційному Лисичанську, який навіть не обласний центр і не мав особливо розвиненої промисловості, техніка була кращою і новішою, ніж та, що експлуатується в Татарстані досі — в республіці, з якої Москва забирає найбільше данини. У республіці, яка могла б мати не лише сучасні лікарні у кожному великому селі, а й найкращий автопарк у регіоні.