Нерівноцінний обмін

«Мене мучать невиразні сумніви» з приводу прямої прогресії між рівнем пасіонарного напруження башкортів у здобутті самостійності та рекордним рівнем втрат серед військових із Башкортостану. На мою думку, башкортів навмисно гроблять на війні, вирішуючи відразу два свої питання: 1) військове, де башкорти — гарматне м’ясо, вигідний витратний матеріал для смертельних атак; 2) жандармський, де хлопці з Уфи, Ішимбая, Кумертау, Баймака й інших міст і районів — потенційно небезпечний контингент, приховані націоналісти-бунтівники, з якими простіше й безпечніше впоратися на фронті, не привертаючи особливої уваги.

«Військкомат республіки планує відправити з Башкортостану у весняний призов понад 5,5 тисячі новобранців», — про це повідомив військовий комісар регіону полковник Михайло Блажевич, передає «Башінформ».

У обіцянку, що призовники не служитимуть у зоні проведення спеціальної військової операції, віриться слабко. Вже було… Вже обіцяли, що «спочатку юнаки пройдуть спеціальну підготовку», що «заходи майбутнього призову ніяк не пов’язані з проведенням СВО в Україні», що «після закінчення служби військовослужбовців буде звільнено та своєчасно направлено до місць проживання».

За словами воєнкома, відправлення призовників зі збірного пункту до військ планується наприкінці квітня поточного року.

А тим часом до місць проживання повертаються труни із загиблими. І нехай це переважно контрактники, але всі ми знаємо, як можуть «легким рухом руки» строковики перетворюватися на контрактників. Посадять у яму і триматимуть так два тижні на холоді та голодному пайку. І доведеться зрештою погодитися.

А тим часом скорботний вантаж продовжує надходити в башкортські села майже безперервним потоком: Артур Абзалетдінов у село Нижегородка Уфимського району; Авхадій Тулібаєв до села Узунгулове Учалинського району; Тимур Гайбадуллін у село Учали; Рафіс Нуріахметов у село Старосепяшеве Альшеївського району; у Дуванському районі попрощалися з Сергієм Чечушковим, а в селі Великі Шади Мишкінського району з Ілдусом Гайнетдіновим; мертвим повернувся до Стерлітамака до рідних старший сержант Едуард Набікаєв, а в селі Цілинне Абзелілівського району попрощались із сержантом контрактної служби Айдаром Байрамгуловим, який помер 27 березня у військовому госпіталі внаслідок тяжкого поранення; у той же Абзелілівський район доставили тіла Айгіза Гумерова та Віктора Алчинова, родом із села Курчеєво Бакалинського району.

Це ще не всі «цинкові хлопчики», доставлені на батьківщину в квітні 2024 р. Башкортські ЗМІ намагаються камуфлювати повідомлення про втрати, похоронні ритуали, прощання з громадянами Башкортостану, які «відвоювалися», спокусившись високою зарплатою і пільгами військового контрактника. Інформація такого штибу обов’язково перемежовується повідомленнями про те, що життя в республіці не зупиняється, що керівництво працює не покладаючи рук, умови праці та відпочинку для всіх громадян покращуються, а якщо десь і помічені недоліки, то вони усуваються якісно й оперативно. Читачі та глядачі розуміють — це для відводу очей написано і з правдою тут мало спільного — лише аварія в Амурській області за участю башкортських шахтарів чого варта у плані показовості турботи уряду! Овва, овва! Буває, катастрофа на виробництві, жахлива НП, але було зроблено все, що можна… Башкорти продовжують мовчки погоджуватися чи вдавати, що згодні з таким висвітленням подій, думаючи при цьому: «А що ж у Норвегії таких аварій не трапляється?» Розуміють: почни вголос обурюватися — вийде, як у Баймаку: вийдеш на мітинг на захист рідного краю, а тебе відразу поліцейським дубцем по голові — і в автозак. А кого не відразу — до того вночі прийдуть і «зроблять пропозицію, від якої неможливо відмовитися»… і доведеться брести в «чорний воронок», схиливши голову і звертаючись в останній надії до Аллаха з молитвою про допомогу.

Але Башкортостан не занурений у сон, він мовчить не тому, що зламаний чи до смерті наляканий. Не на тих напали! Башкорти все пам’ятають, все розуміють і покірні лише на вигляд. Але є ще Фаїль Алсинов і хлопці, затримані по «баймакській справі», Раміля Саїтова, Руслан Габбасов, інші незгодні патріоти, є башкортські сміливці в Сибірському батальйоні ЗСУ та багато інших громадян республіки — ці мужні борці не дозволять московитським колонізаторам безроздільно господарювати у рідному Башкортостані та не дадуть «башкортському болоту» стати переважаючою силою в Республіці. Інакше й не може бути! Інакше кремлівська влада запросто зведе весь народ Башкортостану на чужій, не потрібній башкортам війні, а багатства народу передадуть в експлуатацію чужинцям, де покірні залишки сміливого башкортського народу видобуватимуть викопну сировину для вивезення за кордон. Ви нам — добуту сировину та живих солдатів, а ми вам — труни з їхніми останками.

Зрозуміло, що башкорти на таке не підпишуться!