Зульфія Альменова з Челябінської області вже півроку намагається розшукати свого сина-строковика Єрбола. Він чи загинув, чи зник безвісти в боях десь в Україні – за 2 тисячі кілометрів від рідного дому. У військкоматі й у військовій частині Зульфію переконують, що син мертвий, і з цим треба змиритися. Жінка сподівається, що Єрбол живий – вона ходить до ворожок та екстрасенсів, і ті дають жінці надію.

Яким має бути незалежний Татарстан? Відповідь на це запитання ми шукаємо вже зараз, аби розуміти, до чого прагнути, які цілі й орієнтири ставити перед собою. Старший викладач кафедри релігійних дисциплін Казанського ісламського університету Ахмад Абу Ях’я пропонує взяти за приклад Туреччину, яку кемалізм перетворив із відсталої середньовічної держави на самостійного світового гравця. Але оскільки ми живемо в інший час і в інших умовах, то просто транслювати турецький досвід не вдасться. Отже, що з турецьких напрацювань можна взяти на озброєння, а що нам не знадобиться?

Так чинили всі імперії за всіх часів: висмоктували соки з колоній для підтримки розкішного життя в метрополії. Це стосується всіх ресурсів, починаючи від продуктів харчування та палива до людей. У імперії Османа, як ми знаємо, існувала практика «девширме», коли у підкорених народів регулярно забирали найбільш сильних, сміливих і розумних хлопчиків у віці від 4-5 до 14-15 років. Їх конвоювали до столиці, де у військових училищах готували поповнення для яничарських полків. Кілька століть такої політики призвели до того, що яничари, прив’язані ментально не до своїх родин та етнічної батьківщини, а до військових земляцтв усередині армійських підрозділів, стали серйозною політичною силою. Хвіст почав крутити собакою – яничари влаштовували палацові перевороти, садили на престол своїх ставлеників, диктували державно-політичні рішення на користь гвардійсько-яничарських угруповань. Корінним туркам пробитися до політики ставало майже неможливим. Насамперед від цього страждала сама Велика Порта.

Але це приклад насильницького використання людського ресурсу в одній окремій країні. Набагато більш універсальним способом викачування кращих представників підкорених народів було надання можливості інородцеві зробити кар’єру.

The Washington Post, посилаючись на високопоставленого військового чиновника, ім’я якого не розкривається, пише, що завод із виробництва іранських безпілотників може бути побудований у Татарстані.

11 грудня 1994 року кремлівські окупаційні сили почали заходити на територію суверенної Ічкерії, хоча, як це з рашистами завжди і буває, генерал Лебідь у всіх ЗМІ заявляв, що «іхтамнєт» і що відбувається «громадянська війна всередині Ічкерії».

Очевидно, що росіяни зараз пожинають плоди або активної підтримки ними режиму, що запанував у країні, і його дій щодо мусульманських народів і країн, або мовчазної згоди з ним і такими його діями. Про це розповідає Кол Шәриф.

Коли ВТГЦ звернувся до Верховної Ради з проханням визнати незалежність Татарстану, а на міжнародному сайті петицій Change.org з’явилася петиція до Президента України Володимира Зеленського з аналогічним проханням, це викликало несподівану реакцію в самому Татарстані. Наприклад, депутат від «Єдиної Росії» (аякже!) в Держраді Татарстану, найстарший парламентар республіки Марат Галєєв заявив, що Татарстан не оголошував своєї незалежності від РФ.

10 грудня 1890 року народився Закі Валіді – політик, педагог, полководець, засновник Башкирської республіки і Башкирської армії.

Погані новини для служивих башкирів і татар. Хоч би як ви продавали своїх синів і батьків за пільги та виплати, хоч би скільки трупів ви кинули в топку цієї війни – для росіян ви все одно вороги та піддані другого ґатунку – десь посередині між естонцями та казахами. Втім, непогана компанія.

Не без «успішної» роботи гауляйтера Бречалова, певна річ.

Але прокремлівські ресурси і тут знайшли спосіб, як одночасно пропіарити царя, звинуватити в усьому лише бояр, сказати, що національна мова задарма нікому не потрібна і що Удмуртія — це імперська глушина.

Якби не довелося витрачати гроші на подібні пропагандні ресурси, на почет царя і почет його намісників, на чужі війни і на те, щоб годувати імперських опричників — Удмуртія була б не тільки не глушиною і не банкрутом, а й була б удмуртською і по-удмуртськи.

А поки що спостерігаємо, як ворог в удмуртському будинку насміхається над удмуртами і не чекає на раптовий удар.

Починаючи з 24 лютого, і татарський, і башкирський рух певним чином еволюціонував. Дедалі більше представників наших народів розуміють, яку долю їм готує Російський Рейх у разі його збереження. Все більше крамольних думок про те, що татари й башкири – це гарматне м’ясо, мовляв, війна не наша і т.д. Найсміливіші діячі йдуть ще далі – війна є шансом для створення незалежних держав.

Питання стосунків татар і башкирів — не просто гостре, а вибухонебезпечне. У коментарях на нашій сторінці в Телеграм воно час від часу піднімається — і хоча очевидно, що від протистоянь башкирів і татар завжди виграє лише Москва, суперечності між цими двома спорідненими народами виглядають справді серйозними. Що ж робити, якщо зрозуміло, що саме «не розсмокчеться»? «Російська Фабула» опублікувала про це цікавий матеріал, у якому наводяться різні шляхи вирішення цього питання.

Історія не терпить слова «якби», але, озираючись назад, можна побачити, які наслідки мало те чи те історичне рішення. Ми вже розповідали про те, які уроки нам дав Комуч, тепер поговорімо про Олександра Колчака — тим більше що він має безпосередній стосунок до Ідель-Уралу. Ось що про причини поразки Колчака написав «Регіон. Експерт».

Президент-учитель Перу Педро Кастільйо всього півтора року пробув на своїй посаді, але вже спробував організувати нову соціалістичну диктатуру.

Монголія відмовляється від кирилиці і збирається перейти на власне традиційне вертикальне письмо до 2025 року.

Таким чином, у цій країні буде менше людей, які легше вивчають російську мову завдяки однаковим алфавітам, а отже, Монголія випаде зі сфери значного впливу кремлівської пропаганди.

Проте є й інший бік медалі — цей хід віддалить русифіковану Бурятію від Монголії ще більше.