Ми в Росію не входили?

Коли ВТГЦ звернувся до Верховної Ради з проханням визнати незалежність Татарстану, а на міжнародному сайті петицій Change.org з’явилася петиція до Президента України Володимира Зеленського з аналогічним проханням, це викликало несподівану реакцію в самому Татарстані. Наприклад, депутат від «Єдиної Росії» (аякже!) в Держраді Татарстану, найстарший парламентар республіки Марат Галєєв заявив, що Татарстан не оголошував своєї незалежності від РФ.

«Ми ж не заявляли ні про яку незалежність. Вони можуть визнати тільки якщо ми заявимо, а ми не заявляли», — сказав Галеєв.

Проте насправді ситуація з погляду права дуже цікава, бо якраз про входження до складу РФ Татарстан і не заявляв.

Відомий татарський політолог Руслан Айсін розповів про правові засади державного суверенітету (незалежності) Татарстану:

1. Декларація про державний суверенітет Татарської (прим. — без згадки «автономної») радянської соціалістичної республіки. По суті Татарстан став союзною республікою, але Союз перестав існувати, і ми мали повне право розійтися, як інші.

2. Постанова Верховної Ради Татарської РСР «Про Акт державної незалежності Республіки Татарстан» від 24 жовтня 1991 р.

3. «Декларація про входження Республіки Татарстан до Співдружності незалежних держав» (від 28 грудня 1991).

«Виходячи з необхідності пошуку виходу з політичної й економічної кризи, спричиненої розпадом Союзу РСР: …. Верховна Рада Республіки Татарстан заявляє про входження Республіки Татарстан до Співдружності незалежних держав на правах засновника».

4. Референдум про статус Республіки Татарстан від 21 березня 1992 року — понад 60 % проголосували за те, що «Татарстан є суверенною державою, суб’єктом міжнародного права, що будує свої відносини з Російською Федерацією й іншими республіками, державами на основі рівноправних договорів».

5. Конституція Республіки Татарстан (перша редакція) від 06 листопада 1992 року, де закріплено статус республіки та результати референдуму.

6. Татарстан не брав участь у перших усенародних виборах Президента Росії у 1991 р., мотивуючи це тим, що він член Радянського Союзу, але не член РРФСР. Татарстан не брав участі у голосуванні за Конституцією Росії у грудні 1993 року.

«Всю цю історію не скасувати — тим більше з огляду на нинішній рівень легітимності парламентів, які ми з вами вже давно не обираємо. Не скасувати її і Фаріду Мухаметшину, який керує парламентом Татарстану ось уже майже три десятки років, який приймав усі ці акти і відкидає зараз навіть думки про незалежність.

Договір про розмежування повноважень та предметів ведення лютого 1994 року «повернув» Татарстан у правове поле Російської Федерації зі збереженням її державного суверенітету. Після дворічних переговорів Москва продавила свій варіант договору, зокрема тому що до кордонів Республіки були стягнуті війська. Перемогла «лихачівська» позиція замість «хакімівської».

Росія в односторонньому порядку денонсувала договір у 2004, а у 2007 році було прийнято другий Договір. У 2017 році термін його минув, продовжувати чи підписувати новий не стали. За Конституцією Татарстану ми об’єднані з РФ на основі договору про розмежування повноважень, якого немає! Нема договору — нема об’єднання», — говорить Айсін.