Кемалізм і неокемалізм як проект для тюркських народів?

Яким має бути незалежний Татарстан? Відповідь на це запитання ми шукаємо вже зараз, аби розуміти, до чого прагнути, які цілі й орієнтири ставити перед собою. Старший викладач кафедри релігійних дисциплін Казанського ісламського університету Ахмад Абу Ях’я пропонує взяти за приклад Туреччину, яку кемалізм перетворив із відсталої середньовічної держави на самостійного світового гравця. Але оскільки ми живемо в інший час і в інших умовах, то просто транслювати турецький досвід не вдасться. Отже, що з турецьких напрацювань можна взяти на озброєння, а що нам не знадобиться?

Мустафа Кемаль Ататюрк — творець сучасної Туреччини, а також головний лиходій, згідно з поглядами різноманітних саляфітів та інших кадимістів (протилежних джадідам діячів).

Після Першої Світової турецький народ виявився чи не в страшнішому становищі, ніж народ Німеччини. Османська Імперія зазнала значно серйознішої втрати територій, ніж Німеччина, Константинополь і султан, який за сумісництвом носив титул халіфа, були в руках Антанти, і покірно виконував накази її представників. На територію Анатолії вступили вірменська та грецька армія. У цих умовах заслужений османський генерал наважився очолити турецький народ і зберегти хоча б частину того, що втратили турки. Так розпочалася війна за незалежність Туреччини, що закінчилася перемогою Кемаля та його прихильників.

Однак перемогти було мало, необхідно було ще й закріпити перемогу: зі станового суспільства, що живе за законами шаріату, виростити турецьку націю. Потрібно було подолати османські традиції, створити промисловість, науку, освіту, нову політичну систему. Для досягнення своїх цілей Ататюрк пропонував доктрину «шістьох стріл», згодом названу кемалізмом.

Шість стріл

1. Республіканізм

Відмова від монархії, перехід до республіканського ладу та його політичних інститутів.

2. Націоналізм

Громадянська нація, заснована на одній мові та турецькій ідентичності.

3. Народність

Соціальна справедливість, солідаризм, орієнтування на інтереси найменш захищених верств населення.

4. Секуляризм

Відділення релігії від держави, контроль держави над релігійними інститутами та майном релігійних організацій.

5. Етатизм

Активне втручання держави в економіку.

6. Революційність

Курс на вестернізацію та подолання колишніх порядків.

Неокемалізм та казанські татари

Я ототожнюю себе з татарським народом і хотів би бачити його багатою і процвітаючою численною та згуртованою спільнотою людей, готових боротися за свої національні й індивідуальні інтереси, якщо можливо — зі зброєю в руках. Мені не симпатичні ісламські проекти майбутнього татар, які пропонують нам стати амбассадорами арабського світу на півночі. Однак доктрина кемалізму, необхідна для подолання традиційного суспільства, на мою думку, підходить націям на етапі їх народження, але татарський народ уже пройшов багато етапів побудови нації, запропоновані Ататюрком. Проблема виявилася в тому, що ми в 90-х надто сильно поклалися на свого лідера Шаймієва та державу, яка негайно і за вигідною ціною продала нас Кремлю, прирікаючи на повільне вимирання й асиміляцію. Татарську націю необхідно буде пробудити заново, заохочувати національну самосвідомість етнічних татар, дбати про збільшення їхньої чисельності, не кидати їх під каток історії вмирати у нескінченних війнах за кремлівським сюзереном. Ми не васали Москві, й одного разу припустившись помилки, не повинні її повторити. Тому я пропоную переосмислити доктрину кемалізму, що віддає провідну роль державі, і представляю до уваги читача неокемалізм для казанських татар. Неокемалізм передбачає збереження трьох стріл із запропонованих Ататюрком шести, проте етатизм у поглядах Ататюрка необхідно замінити на заохочення приватної ініціативи й особистого ентузіазму.

1. Республіканізм (җөмһүриятчелек)

Глава уряду Татарстану — Великий Візир. Інститут президентства мною бачиться деструктивним через небезпеку перехоплення людиною, яка обіймає посаду глави держави, всіх значних повноважень.

Парламент Татарстану — Милләт Мәҗлес (Національний Меджліс/Національні збори), що обирається за пропорційною системою: по два представники від кожного населеного пункту Татарстану, причому один представник від партії, що перемогла в окрузі, другий — від набрала другий після результату.

2. Націоналізм (милләтчелек)

Роль держави — підтримка національної самосвідомості татар.

3. Народність («халыкчылык»)

Держава стимулює зростання чисельності населення серед етнічних татар. Заходи будуть описані окремою статтею, присвяченою загалом демографічному переходу та проблемам демографії.

Незалежні профспілки — рушійна сила соціального прогресу.

4. Релігійна індиферентність («дини битарафлык»)

Татари — насамперед тюрки, а потім уже мусульмани, язичники, християни чи атеїсти. Майно релігійних організацій має належати самим організаціям, лідери різних релігійних конфесій Татарстану повинні мати квоту у Меджлісі.

5. Ринковість («базарлык»)

Татари — талановитий і працьовитий народ, здатний створювати шедеври та капітали. Я вважаю за необхідне застосування «теорії склянки води» у питанні реєстрації бізнесу. Зареєструвати бізнес у Татарстані має бути так само просто, як випити склянку води.

6. Самозахист («үзе саклау»)

Кожному повнолітньому мешканцю Татарстану — по гвинтівці! Тільки озброєна нація може бути вільною, озброєний громадянин захистить своє життя та власність краще за державну поліцію (що не скасовує необхідності наявності інституту поліції).

Підтримка національної самосвідомості та мовна політика

Окремо слід зупинитися на підтримці державою національної самосвідомості татар. На мою думку, вирішальну роль у створенні будь-якої ідентичності грає масова освіта, тому саме в цій сфері слід провести рішучі зміни. Насамперед потрібно розпустити всі перевіряючі органи для шкіл, кошти, що вивільнилися, варто направити на підвищення зарплат справжнім працівникам освіти. Школа повинна мати можливість сама обирати програму. Однак це не означає повне усунення держави з освіти: підтримку національної школи я бачу насамперед у державних субсидіях тим школам, де викладають татарську мову й історію Татарстану, а також де впроваджують викладання інших предметів татарською мовою.

Ті, хто закінчив школу, повинні мати можливість продовжувати навчання татарською мовою і в процесі здобуття освіти не переходити на російську взагалі, якщо вони того побажають, зокрема й у науковій діяльності.

Необхідно також запровадити обмеження для держслужбовців у вигляді обов’язкового щорічного іспиту з татарської мови. Такий самий іспит потрібно буде проходити і директорам державних навчальних закладів.

Вирішальну роль у проведенні мовної політики повинна відігравати Національна Академія Татарської Мови та Літератури (Милли Татар Теле һәм Әдәбияты Зирәклек Йорты). Зразок такої мовної політики можна побачити тут: це мовний пуризм, насамперед щодо недавніх запозичень з російської мови для запобігання культурній асиміляції (заміна слова «академиясе» на «зирәклек йорты», букв. «будинок мудрості»). Татарську мову необхідно перекласти на латиницю на зразок турецької, але з незначними змінами.

Варіант татарського латинського алфавіту:

Аа — Aa

Әә — Ää

Бб — Bb

Вв — Ww

Гг — Gg

*Гъ— Ğğ

Дд — Dd

Ее, Ээ — Ee

Җҗ, Жж — Cc

Зз — Zz

Ии — Ii

Йй — Jj

Кк — Kk

*Къ — Qq

Лл — Ll

Мм — Mm

Нн — Nn

Ңң — Ññ

Оо — Oo

Өө — Öö

Пп — Pp

Рр — Rr

Сс, Цц— Ss

Тт — Tt

Уу — Uu

Үү — Üü

Фф — Ff

Хх — Xx

Һһ — Hh

Чч — Çç

Шш, Щщ — Şş

Ъъ

Ыы — Yy

Ьь

Юю

Яя

Також необхідно повернути в мову арабські слова, які були виключені в радянський період, якщо тільки вони не були замінені татарськими аналогами. Наприклад, слово «укытучы» не слід замінювати на «мөгаллим» (учитель), а слово «республіка» слід замінити словом «Җөмһүрият» або cömhürijat латинським написанням.

Нова версія гімну Татарстану буде виглядати так:

Meñge jaşä, ğaziz watanybyz,

Xalqym teli izğä teläklär!

Ğomerlekkä jaqyn tuğan bulyp

Jaşi bezdä törle millätlär.

Küp ğasyrlar kiçkän, çal tarixly

Danly ile, üzeñ ber dastan.

Sindä genä bezneñ jazmyşybyz,

I, cömhürijatym, Tatarstan!