Той, хто йде по краю

10 грудня 1890 року народився Закі Валіді – політик, педагог, полководець, засновник Башкирської республіки і Башкирської армії.

Валіді був неоднозначною постаттю й зі всіма намагався знайти компроміс, але при цьому з вигодою для своєї мрії – покінчити з імперським пануванням Московії. Він співпрацював із царською владою, а потім воював із нею; він співпрацював із комуністами, а потім воював із ними; він співпрацював із білогвардійцями, а потім із ними воював. Йому також приписують співпрацю з нацистами для організації незалежності Башкирії після розпаду СРСР. Але все це були лише спроби акуратно лавірувати між могутніми людиноненависницькими імперіями заради виживання свого народу.

Єдине, чому він завжди був відданий, – це боротьба з колоніалізмом.

Тому що він передбачив початок Великого терору за 17 років до його початку – настільки він добре розумів суть кремлівської імперії.

«Життєздатність класового опору, який буде штучно створюватися серед східних народів, Центральний Комітет Комуністичної партії підтримує лише терором… Бачачи, що серед місцевого населення немає класового поділу, ви шукатимете винних у цьому серед освіченого населення, одних з яких ви назвете «класовими ворогами, дрібнобуржуазними націоналістами», інших — «класовими октябристами». А покаравши кілька разів «винних», ви почнете шукати ворогів. (12 вересня 1920 р.)

«Можливо, ви знайдете жертви, які вам так потрібні, але ми нею не станемо!»

Політик світового масштабу, який міг би стати батьком нації в прямому сенсі, був змушений покинути рідну землю після поразки в боротьбі з більшовиками, але залишив після себе те, що дозволяє башкирам боротися за незалежність уже в найближчому майбутньому – республіку, яка принаймні на цей момент є більш паперовою, ніж реальною, однак ця, навіть мала форма державності є одним із ключів до свободи та незалежності. Тому так важливо не втратити його, чого дуже хотіла б імперська Москва.