Чи неминуча татаро-башкирська війна?

Питання стосунків татар і башкирів — не просто гостре, а вибухонебезпечне. У коментарях на нашій сторінці в Телеграм воно час від часу піднімається — і хоча очевидно, що від протистоянь башкирів і татар завжди виграє лише Москва, суперечності між цими двома спорідненими народами виглядають справді серйозними. Що ж робити, якщо зрозуміло, що саме «не розсмокчеться»? «Російська Фабула» опублікувала про це цікавий матеріал, у якому наводяться різні шляхи вирішення цього питання.

Колись ці два народи жили в єдиній державі і разом будували велику імперію. Вони говорять близькими мовами, але зараз їхні стосунки важко назвати братніми.

Той із цих двох народів, який історично домінував у регіоні, вважає мову іншого народу діалектом своєї великої та стародавньої мови. Та й саме існування других для них під питанням: «Ми — єдиний народ».

Другий народ не згоден. «Ви — окремо, ми — окремо». Ці, другі, відстоюють право на свою ідентичність, свою мову, свою державу.

Першим претензії других на самостійність видаються брехнею. На думку націоналістів із-поміж перших, держава других — штучне утворення.

І справді, на значній частині території держави других переважають етнічні перші, до того ж частина других розмовляє мовою перших.

Другі хочуть зміцнити свій суверенітет і зробити так, аби всі жителі їхньої республіки знали державну мову.

Перші звинувачують других у нав’язуванні мови та штучної асиміляції. Вони вимагають, щоб їхня мова стала другою державною в республіці других.

А якщо ні — то Південний СХ… даруйте, Північний Захід Башкортостану має бути приєднаний до Татарстану.

Так, як ви вже напевно здогадалися, перші — ті, з історичним домінуванням і закосом у шовінізм, — це татари. Другі, з нав’язливим націєбудівництвом — башкири.

Заморожені етнічні конфлікти

Жартую. Звісно, ви ніколи не чули про цей конфлікт. Але це не через те, що суперечності незначні. Вони — сильніші за російсько-українські. Про це мало хто знає лише через типово російський спосіб вирішення національних конфліктів. Рецепт полягає в тому, що треба змусити мовчати обидві сторони, уряди республік повинні дотримуватись статусу кво, а ЗМІ — ігнорувати прояви суперечностей і зображати міжнаціональну гармонію.

Проблема цього рецепту — у тому, що він працює лише доти, доки владна вертикаль сильна. Щойно вона слабшає, всі суперечності з новою силою вириваються назовні. А через те, що конфлікти замовчувалися, їхнє загострення застає всі сторони зненацька, без наміток вирішення, зі знищеною культурою діалогу. Додамо до цього ще й виродження регіональних еліт — і отримуємо безрадісну картину Росії, яка готова вибухнути десятками старих розломів на Кавказі та Поволжі.

За поступової демократизації культуру діалогу можна було б відновити, але, відверто кажучи, хтось має надію на поступову лібералізацію Росії? А це означає, що до останнього силовики придушуватимуть невдоволення, що наростає, а потім…

Конфлікти на Кавказі зайшли так далеко, що, здається, шансів вирішити їх мирно вже немає. Кумики обов’язково воюватимуть із гірськими народами Дагестану, як уже воювали у 1990-х, і лише потім — домовлятимуться. Але в татар із башкирами втрачено ще не все.

Татаро-башкирські складнощі

Усі паралелі мають десь закінчуватись, і російсько-українські аналогії відпадають при погляді на етнічний склад Башкортостану. За останнім переписом башкирів у республіці — 29%, а татар — 25%. При цьому радянські переписи давали приблизно однакову кількість татар і башкирів. Татари звинувачують башкирів в асиміляції татар і приписках на переписах, башкири розповідають про те, що раніше отатарені башкири повертаються до своєї ідентичності. На першому місці у населенні Башкортостану — росіяни (36%), які однозначно переважають у містах, тоді як на селі переважають башкири й татари.

Взагалі-то тут потрібно було пуститися в розлогі пояснення про те, чому конфлікт місцевих росіян із місцевими тюрками менш імовірний, ніж війна тюрків між собою. Але якщо ця стаття — про татаро-башкирську війну, досить сказати, що тут у росіян немає глибоко вкорінених протиріч з іншими народами — таких, як у татар із башкирами.

Кордони Башкортостану, які включили таке число татар, склалися у роки радянської влади. Усі проекти державності, запропоновані татарами — й есерівський Ідель-Урал, і більшовицька Татаро-Башкирська Радянська Республіка — передбачали спільну державу «єдиного народу». Але башкири, які в Російській Імперії були військовим станом на кшталт козаків, за час Громадянської війни встигли сформувати армію та встановити свою владу в Передураллі. До складу Радянської Росії вони увійшли в рамках договору, що віддавав у їхню владу Малий Башкурдистан, де однозначно переважали етнічні башкири. Більшовики, звичайно, незабаром не минули порушити умови договору, а башкири — кілька разів повстати через це, але це вже інша історія. А в нашій історії важливо те, що у 1922 році Уфимська губернія зі змішаним населенням майже повністю була включена до складу БАРСР. Після цього Башкортостан ще трохи обчикрижили, виключивши з його складу віддалені райони, населені башкирами.

Нині межі Великого Башкортостану стали частиною національної самосвідомості башкир, і здавати їх вони не готові. Зрозуміло, чому башкири прагнуть розчинити у собі місцевих татар: сама концепція Башкортостану як башкирської держави під загрозою, поки число татар республіки можна порівняти з числом башкир. Мотивація татар зрозуміла і без пояснень: будь-яка сучасна нація чинить опір асиміляції і прагне об’єднатися у національній державі.

Башкиро-татарський пакт

Росія заморозила етнічний конфлікт між татарами та башкирами. Коли крига розтане, цей конфлікт вирветься на волю. Це не може не відбуватися на тлі суверенізації республік. Перспектива жити в націоналістичній державі башкирів може налякати татар так само, як перспектива незалежної Грузії налякала абхазів та осетин, Молдови — гагаузів, Хорватії — сербів.

І тоді одного разу — коли всі претензії сторін уже були озвучені, але кров ще не зробила татар і башкирів лютими ворогами — з’явиться можливість мирного вирішення суперечностей.

Башкири хочуть зберегти межі Башкортостану та його концепцію як держави башкирів. Татари прагнуть зберегти лідерство у волгоуральському регіоні, татари Башкортостану хочуть зберегти свою мову та ідентичність, мета частини татарських націоналістів — Великий Татарстан.

Узгодити ці інтереси можна.

Башкири повинні отримати гарантії башкирськості Башкортостану та непорушності його кордонів. Татари мають отримати гарантії того, що їм не нав’язуватиметься башкирська ідентичність і мова, а Татарстан — перспективу лідерства в регіоні.

Загальні контури татаро-башкирського пакту можуть бути такими:

• Народи Башкортостану мають право здобувати середню та вищу освіту рідною мовою при обов’язковому вивченні башкирської мови як предмета.

• Татарська мова може використовуватися у спілкуванні з органами влади Башкортостану, але не стає рівною башкирській офіційною мовою.

• В органах влади Башкортостану вводяться національні квоти, які закріплюють лідируючу роль башкирів і представництво інших народів.

• Башкортостан відмовляється від будь-яких маніпуляцій із переписами населення (наприклад, проведення переписів під міжнародним наглядом) і спроб асиміляції татар.

• Татарстан відмовляється від будь-яких територіальних претензій до Башкортостану та від надання подвійного громадянства татарам Башкортостану.

• Татари Башкортостану відмовляються від претензій на створення національно-територіальної автономії.

Слабке місце такого рішення — у тому, як узгодити історичні наративи татар і башкирів. Башкирська концепція «отатарених башкир» стимулюватиме зміну татарської ідентичності на башкирську. Надії на чесний академічний діалог, у якому науковці дійдуть консенсусу, поки що немає. Як із цим бути — незрозуміло.

Чи можлива альтернатива?

Елементи цього плану можуть здатися несправедливими татарам і башкирам.

Проте татари мають розуміти, що мирне рішення — це єдиний спосіб зберегти лідерство у регіоні. Татари Башкортостану тоді зможуть служити сполучною ланкою між двома республіками. У разі війни — навіть якщо татари переможуть — Татарстан отримає найлютішого ворога біля кордонів, проблеми з міжнародною легітимністю та підозрілість із боку інших сусідніх республік. А мирно башкири не зможуть відмовитись ні від нинішніх кордонів, ні від ролі їхнього народу в республіці.

Башкирам, своєю чергою, слід усвідомити, що зберегти нинішні кордони Башкортостану та статус єдиної титульної нації в умовах незалежності й демократії можна лише домовившись із іншими народами республіки. Інші варіанти — національна диктатура, етнічні чистки чи новий тоталітарний суверен, який визнає владу башкирів у Башкортостані — у перспективі не обіцяють нічого доброго.

Що варто зрозуміти росіянам? Наразі російській мові віддається непропорційна перевага навіть у таких, здавалося б, націоналістичних республіках, як Татарстан і Башкортостан.

Російська тотально переважає у бізнесі, ЗМІ, книговиданні, державному управлінні в усіх республіках — навіть там, де частка тих, для кого вона рідна, невелика. У Башкортостані легко зробити кар’єру, не знаючи ні башкирської, ні татарської. Але смішно говорити про якусь кар’єру без знання російської.

Смішно порівнювати і те, як башкирська мова викладається російським дітям у школі, з викладанням російської башкирам.

За будь-якої «башкиризації» або «татаризації» частка російської мови у громадській сфері й освіті протягом десятиліть буде вищою за частку росіян у республіці. Адже ми прагнемо рівноправності та справедливості? Чи таки до того, щоби нести світло великої російської культури невдячним ук… пробачте, ну ось знову вирвалося.

А про розподіл політичного представництва можна домовлятися. На щастя, часу для цього буде більше, ніж у татар із башкирами.