ЗАЗНАЧЕНИЙ ТЕКСТ СУВОРО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ ЧИТАТИ ЛЮДЯМ, ЯКІ НЕ РОЗУМІЮТЬ, ЩО ТАКЕ ІРОНІЯ ТА САРКАЗМ.

От даремно на Апті Ароновича Алаутдінова наговорюють! Даремно, прямо вам скажу!

Чому? А ось я відповім… Прямо відповім, без усяких там, без цих…

Ну, по-перше, він гарний! Апті Аронович — гарний! Немає в ньому звичайної для російських чеченців лютості: «Ти що сказав? Ти кому сказав?» — і відразу в пику! Ні, Апті Аронович не такий, він ввічливий, усміхнений, докладно та чемно все пояснює. Ось навіть цей ролик із Ютуба, де зібрано його інтерв’ю з приводу Курської операції ЗСУ. Там переможні реляції командира чеченського полку «Ахмат» щодо відбиття української агресії зібрано. Як усе зрозуміло й сумлінно викладено, гідно, навіть із якимось чеченським бойовим запалом! А те, що укропи паралельно з промовою на карті просування ЗСУ показують і на ній дедалі більше захоплених російських земель — та на це можна ніякої уваги не звертати! Апті в кадрі такий гарний, такий джигіт — очей не відірвати! Начхати нам на цю карту!

Весь світ поринув у тупе очікування…

Російська армія в Україні йде у наступ. Темпи мінімальні, але прогрес відзначається — кілометри, іноді навіть сотні метрів звільненої території. Дещо українцям вдається потім відвойовувати. Такими темпами до перемоги Росії — роки й роки. Щодня боїв для ЗС РФ — понад тисячу загиблих. Тих, кого раніше вдалося заманити до армії нечувано щедрими зарплатами — їм такі й не снились у їхніх небагатих селах і селищах. Саме так — у селах і селищах: Москву та Пітер, великі промислові центри особливо мобілізаційними заходами не вантажать, щоб не спалахнуло.

Читаю на сайті «Вільного Ідель-Уралу»: «Батьки цього хлопця з Татарстану дали йому звичайне ім’я — Айдар. Але психічне здоров’я Айдара порушилося ще дитинстві, а потім, під впливом імперської та комуністичної пропаганди, він виріс повним психопатом. Досягнувши повноліття, Айдар змінив свої дані та став Феліксом Едмундовичем Дзержинським 1989 року народження. На честь одного з ватажків більшовицьких катів за часів Великого Терору, який здійснювала радянська влада».

А гауляйтери республік Поволжя думають, що їх мине така доля? Хіба Москва залишила живими півдесятка тих гауляйтерів, які заправляли Донбасом під час війни і багато знали про всі військові злочини? Зараз у кожного гауляйтера кожної республіки і кожного регіону РФ — руки в крові по плечі, а не по лікоть. Москві хіба потрібно, щоб хоч хтось із них колись заговорив, навіть теоретично? Усі будуть винищені.

А гауляйтери республік Поволжя думають, що їх мине така доля? Хіба Москва залишила живими півдесятка тих гауляйтерів, які заправляли Донбасом під час війни і багато знали про всі військові злочини? Зараз у кожного гауляйтера кожної республіки і кожного регіону РФ — руки в крові по плечі, а не по лікоть. Москві хіба потрібно, щоб хоч хтось із них колись заговорив, навіть теоретично? Усі будуть винищені.

Якийсь аналог Хабірова, який нацьковує татар і башкортів підконтрольної йому республіки за завданням Москви. А обіцянка послати мільйонні армії проти Єгипту (на радість тій же Москві, що чекає ще більшої дестабілізації регіону) — не що інше, як аналогічна спроба Хабірова обігнати інших московських ставлеників у кількостях поставленого гарматного м’яса для імперських воєн Кремля.

Абій Ахмед Алі відомий світу як прем’єр-міністр Федеральної Демократичної Республіки Ефіопія та лідер Ефіопського революційного демократичного фронту (EPRDF).

Після нападу Німеччини 22 червня 1941 року і важких поразок Червоної армії СРСР був змушений укласти союз із Великою Британією і потім, 30 липня 1941 року, підписати договір із легітимним польським урядом, що перебував у Лондоні, в екзилі.

У документі йшлося про відновлення дипломатичних відносин, визнання недійсними радянсько-німецьких договорів 1939 року «щодо територіальних змін у Польщі», про звільнення всіх польських громадян, які перебували в радянських таборах, в’язницях і в засланні — військовополонених, ув’язнених, засланих — і про формування польської армії на території СРСР для спільної боротьби з Німеччиною.