ОБЕРЕЖНО: РІВЕНЬ ІРОНІЇ Й САРКАЗМУ В ЦЬОМУ ТЕКСТІ ЗАШКАЛЮЄ.

Сподіваюся, любі земляки, всі ви дивилися «пряму лінію», поєднану з традиційною великою прес-конференцією Володимира Володимировича Путіна? Я всю її переглянув — вважав за свій громадянський обов’язок у наших драматичних умовах. І знаєте, який результат мого перегляду? Ось головний висновок, зроблений мною з виступу нашого дорогого Президента?

Висновок такий: я багато чого в нього навчився. Ось із усього, що Володимир Володимирович говорив, я зрозумів: треба в усьому, у будь-якій ситуації — у країні, у війні, в економіці, у повсякденному житті будь-якої російської людини — вчитися бачити добре. Оптимізм і запал у виступі Президента вдихнув у мене нові надії та віру у позитивні перспективи.

Вчитися мислити позитивно — ключ до успіху у вирішенні всіх наших проблем.

ЗАЗНАЧЕНИЙ ТЕКСТ СУВОРО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ ЧИТАТИ ЛЮДЯМ, ЯКІ НЕ РОЗУМІЮТЬ, ЩО ТАКЕ ІРОНІЯ ТА САРКАЗМ.

От даремно на Апті Ароновича Алаутдінова наговорюють! Даремно, прямо вам скажу!

Чому? А ось я відповім… Прямо відповім, без усяких там, без цих…

Ну, по-перше, він гарний! Апті Аронович — гарний! Немає в ньому звичайної для російських чеченців лютості: «Ти що сказав? Ти кому сказав?» — і відразу в пику! Ні, Апті Аронович не такий, він ввічливий, усміхнений, докладно та чемно все пояснює. Ось навіть цей ролик із Ютуба, де зібрано його інтерв’ю з приводу Курської операції ЗСУ. Там переможні реляції командира чеченського полку «Ахмат» щодо відбиття української агресії зібрано. Як усе зрозуміло й сумлінно викладено, гідно, навіть із якимось чеченським бойовим запалом! А те, що укропи паралельно з промовою на карті просування ЗСУ показують і на ній дедалі більше захоплених російських земель — та на це можна ніякої уваги не звертати! Апті в кадрі такий гарний, такий джигіт — очей не відірвати! Начхати нам на цю карту!

Читаю на сайті «Вільного Ідель-Уралу»: «Батьки цього хлопця з Татарстану дали йому звичайне ім’я — Айдар. Але психічне здоров’я Айдара порушилося ще дитинстві, а потім, під впливом імперської та комуністичної пропаганди, він виріс повним психопатом. Досягнувши повноліття, Айдар змінив свої дані та став Феліксом Едмундовичем Дзержинським 1989 року народження. На честь одного з ватажків більшовицьких катів за часів Великого Терору, який здійснювала радянська влада».

Про трагедію в «Крокус-сіті» сказано вже стільки, що можна знайти версію того, що відбувається, на будь-який смак, для найдосвідченішого (навіть перекрученого) любителя політичних інтриг: тут і різні теорії змови; й авторитетні, аргументовані за найвищим розрядом, версії наймодніших експертів-політологів; і буйним квітом аналітичні виступи колишніх військових і спецслужбистів різних країн світу з різних політичних таборів.

Намагатися щось додати від себе в такій ситуації було б надзвичайно самовпевнено й нескромно — ну, хто я такий, щоб тягатися з маститими, досвідченими в хитросплетіннях геополітики заслуженими мужами? Може, краще промовчати?

Прошу мене пробачити, але не втримався… Вставлю і свої п’ять копійок, максимально лаконічно, не претендуючи на винятковість і оригінальність. Просто особисті рефлексії на цю тему та деякі історичні паралелі, що напрошуються…

Ну наприклад…

Після нападу Німеччини 22 червня 1941 року і важких поразок Червоної армії СРСР був змушений укласти союз із Великою Британією і потім, 30 липня 1941 року, підписати договір із легітимним польським урядом, що перебував у Лондоні, в екзилі.

У документі йшлося про відновлення дипломатичних відносин, визнання недійсними радянсько-німецьких договорів 1939 року «щодо територіальних змін у Польщі», про звільнення всіх польських громадян, які перебували в радянських таборах, в’язницях і в засланні — військовополонених, ув’язнених, засланих — і про формування польської армії на території СРСР для спільної боротьби з Німеччиною.