Надійний, як колючий дріт

Надійний, як колючий дріт

ЗАЗНАЧЕНИЙ ТЕКСТ СУВОРО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ ЧИТАТИ ЛЮДЯМ, ЯКІ НЕ РОЗУМІЮТЬ, ЩО ТАКЕ ІРОНІЯ ТА САРКАЗМ.

От даремно на Апті Ароновича Алаутдінова наговорюють! Даремно, прямо вам скажу!

Чому? А ось я відповім… Прямо відповім, без усяких там, без цих…

Ну, по-перше, він гарний! Апті Аронович — гарний! Немає в ньому звичайної для російських чеченців лютості: «Ти що сказав? Ти кому сказав?» — і відразу в пику! Ні, Апті Аронович не такий, він ввічливий, усміхнений, докладно та чемно все пояснює. Ось навіть цей ролик із Ютуба, де зібрано його інтерв’ю з приводу Курської операції ЗСУ. Там переможні реляції командира чеченського полку «Ахмат» щодо відбиття української агресії зібрано. Як усе зрозуміло й сумлінно викладено, гідно, навіть із якимось чеченським бойовим запалом! А те, що укропи паралельно з промовою на карті просування ЗСУ показують і на ній дедалі більше захоплених російських земель — та на це можна ніякої уваги не звертати! Апті в кадрі такий гарний, такий джигіт — очей не відірвати! Начхати нам на цю карту!

Читати далі

Діти Шакала

Діти Шакала

Читаю на сайті «Вільного Ідель-Уралу»: «Батьки цього хлопця з Татарстану дали йому звичайне ім’я — Айдар. Але психічне здоров’я Айдара порушилося ще дитинстві, а потім, під впливом імперської та комуністичної пропаганди, він виріс повним психопатом. Досягнувши повноліття, Айдар змінив свої дані та став Феліксом Едмундовичем Дзержинським 1989 року народження. На честь одного з ватажків більшовицьких катів за часів Великого Терору, який здійснювала радянська влада».

Читати далі

Звірячий оскал українсько-таджицького тероризму

Звірячий оскал українсько-таджицького тероризму

Про трагедію в «Крокус-сіті» сказано вже стільки, що можна знайти версію того, що відбувається, на будь-який смак, для найдосвідченішого (навіть перекрученого) любителя політичних інтриг: тут і різні теорії змови; й авторитетні, аргументовані за найвищим розрядом, версії наймодніших експертів-політологів; і буйним квітом аналітичні виступи колишніх військових і спецслужбистів різних країн світу з різних політичних таборів.

Намагатися щось додати від себе в такій ситуації було б надзвичайно самовпевнено й нескромно — ну, хто я такий, щоб тягатися з маститими, досвідченими в хитросплетіннях геополітики заслуженими мужами? Може, краще промовчати?

Прошу мене пробачити, але не втримався… Вставлю і свої п’ять копійок, максимально лаконічно, не претендуючи на винятковість і оригінальність. Просто особисті рефлексії на цю тему та деякі історичні паралелі, що напрошуються…

Ну наприклад…

Читати далі

Навальний утік до Маньчжурії

Навальний утік до Маньчжурії

Після нападу Німеччини 22 червня 1941 року і важких поразок Червоної армії СРСР був змушений укласти союз із Великою Британією і потім, 30 липня 1941 року, підписати договір із легітимним польським урядом, що перебував у Лондоні, в екзилі.

У документі йшлося про відновлення дипломатичних відносин, визнання недійсними радянсько-німецьких договорів 1939 року «щодо територіальних змін у Польщі», про звільнення всіх польських громадян, які перебували в радянських таборах, в’язницях і в засланні — військовополонених, ув’язнених, засланих — і про формування польської армії на території СРСР для спільної боротьби з Німеччиною.

Читати далі