Звірячий оскал українсько-таджицького тероризму

Про трагедію в «Крокус-сіті» сказано вже стільки, що можна знайти версію того, що відбувається, на будь-який смак, для найдосвідченішого (навіть перекрученого) любителя політичних інтриг: тут і різні теорії змови; й авторитетні, аргументовані за найвищим розрядом, версії наймодніших експертів-політологів; і буйним квітом аналітичні виступи колишніх військових і спецслужбистів різних країн світу з різних політичних таборів.

Намагатися щось додати від себе в такій ситуації було б надзвичайно самовпевнено й нескромно — ну, хто я такий, щоб тягатися з маститими, досвідченими в хитросплетіннях геополітики заслуженими мужами? Може, краще промовчати?

Прошу мене пробачити, але не втримався… Вставлю і свої п’ять копійок, максимально лаконічно, не претендуючи на винятковість і оригінальність. Просто особисті рефлексії на цю тему та деякі історичні паралелі, що напрошуються…

Ну наприклад…

Уже німецькі танки перетнули держкордон і їхали по радянській землі, вже прикордонники захлиналися кров’ю в боях із загарбниками, а офіційний Кремль — а точніше, Йосип Сталін — продовжував твердити, що це провокація, що треба не піддаватися на неї (тобто не бити по ворогові у відповідь, не відбивати агресію). Заборонялося роздруковувати секретні пакети з планами дій військ на довірених секторах оборони, ніхто й думки не допускав про відкриття складів зі зброєю та боєприпасами, ослушникам погрожували всіма земними карами за порушення наказу товариша Сталіна. Країна, яка зазнала нападу, замість організації відсічі застигла в нерішучості, заціпеніла від переляку та нерозуміння того, що відбувається. А як же інакше? Діяв непохитний принцип імперської свідомості: якщо настанови вождя розходяться з дійсністю, то треба відкинути дійсність і діяти відповідно до бачення Богоподібного Вождя! А у довбаного Вождя був свій пунктик, який не підлягав критиці: СРСР мав готуватися до війни з колишньою Антантою — Францією й, особливо, з Британією. Ці капіталістичні гади настільки підступні, що можуть підштовхнути Німеччину до збройної провокації проти Країни Рад, затягнути у війну з метою ослаблення військового потенціалу, а потім підло напасти!

Осліплення Сталіна цією своєю теорією схоже на пелену ненависті до України, що застилає спецслужбистські мізки недалекого відставного кадебіста, волею доль піднесеного на вершину російської влади.

Ось із запійним Д. Медведєвим простіше: підняли його з дивана, під холодним душем протверезили насильно, розгорнули у вказану сторону, сказали: «Іти ось туди!» — він і тупає. Несе свою псевдополітичну завірюху всьому світу на сміх.

А з Путіним як бути? Якщо він дійсно вважає, що це США з Британією підступно наср…и йому в штани, організували за допомогою України теракт у Підмосков’ї під час концерту патріотичного гурту «Пікнік». І не зрушиш його з цієї точки. Ти йому про попередження з боку МІ-6 та ЦРУ, а він, як Сталін: «Провокація». Ти йому заяву ІДІЛа про визнання «авторства», а він — це хохли накрутили разом з англосаксами і підбили мусульманських терористів. Йому намагаються пояснити, що жодних ознак українського сліду нема в природі, а Вождь — вони вікно на кордоні організували для виходу… Так, а хто тоді вікно на російському кордоні організовував? Пушкін? На замінованому та максимально укріпленому кордоні Російської імперії?

Ну ось, і я вдався до спростування деталей, хоча намагався цього уникнути. Бо безглуздо щось доводити тому, хто не хоче слухати!

З самого початку мені було важко утриматися від скочування в суперечки і не почати товкти воду в ступі. З самого початку в голові дзвоном гуло: «Рязанський цукор, рязанський цукор, рязанський цукор!» Ось таке емоційне і невмотивоване тлумачення того, що сталося, звучало в моєму мозку. Не беруся оцінювати шанси на превалювання такої версії в медіапросторі (хоча є багато прихильників теорії «спецоперації ФСЮ»), просто повторюю: на емоційному рівні будь-який розсудливий громадянин РФ таку оцінку повністю виключати не стане. Адже більшого патологічного брехуна, що впадає в екстаз від власної увіруваної брехні, ніж наш довічний президент В.В. Путін, просто не існує! Істинно — Ібліс, Батько брехні! Не дивно буде колись дізнатися, що і підриваючи вдома на Каширському шосе 1999 р., і вбиваючи власних громадян, він сам вірив, що це потрібно для захисту країни від підступів США та НАТО!

Ось що безперечно, так це очевидна паралель із подіями «вбивства С. М. Кірова». Хоч би як розвивалися події з розслідуванням теракту, хоч би кого оголосили офіційно винним, хоч би які докази надали російському суспільству, ясно одне: винні будуть «хохли»! Хай би яких зусиль коштувало це ФСБ і московському режиму — буде знайдено «безперечні» докази проти зловмисних «українських нацистів»! Тут уже Путін відтягнеться на повну, використовує шанс на всі 100%!

Як писав польський гуморист-філософ Станіслав Єжи Лец: «Якщо не можна, але дуже хочеться — то можна!»