Соліст та автор пісень гурту «Порнофільми» Володя Котляров говорить про те, що російська мова була насаджена силою, що всі регіони різні і насамкінець робить висновок, що Росія впаде.

Добре, коли необхідність боротьби розуміють люди масової культури.

Ідея по-справжньому оволодіває населенням тоді, коли вона стає воістину масовою.

Після пригожинського бунту продовжуються посилені чистки у російській армії. За даними американського Інституту вивчення війни (ISW), звільняють, а можливо, і заарештовують командирів із деяких найбільш боєздатних частин і з’єднань ЗС РФ. Британська розвідка повідомляє, що російські офіцери серйозно незадоволені тим, що відбувається.

В Ерефії назріває новий військовий заколот, загроза якого дуже лякає Кремль і керівництво Мінубивств. І цей новий заколот, на думку бункерного диктатора та його приспішників, може бути набагато небезпечнішим, ніж виступ Пригожина, оскільки, ймовірно, торкнеться бойових генералів армії, які перебувають у зоні бойових дій в Україні. Їхній виступ проти російської влади матиме набагато важчі наслідки для Кремля. 

Сьогодні — Міжнародний день пам’яті жертв Великого терору.

Жертвами Великого терору були всі — і ті, хто сидів, і ті, хто чекав, коли за ним прийдуть. А прийти могли за кожним. Це стає зрозумілим після погляду на долі членів сімей тодішніх керівників країни — адже репресовані були й серед них. І, зрозуміло, нічого в той період хорошого не було, просто дехто вважав за краще піти у «внутрішню еміграцію» — сховатися в черепашці і кричати звідти: «Все добре, я радий, я всім задоволений!»

Моя татарська бабуся розповідала, що в їхній багатодітній родині її старший брат налаштований був патріотично, перед війною відвідував авіагурток, хотів стати льотчиком, мріяв вступити до військового училища. На стіні в їхньому домі висів плакат із портретами видатних радянських воєначальників. Так от, коли когось із них репресували й оголошували ворогом народу та чиїмось шпигуном, його портрет акуратно вирізали, щоб уникнути звинувачень у прославленні ворогів. «До початку війни, — сміялася бабуся, — брат на плакаті мав одні дірки!»

Будь-яку подібну дату Росія завжди намагається використати так, аби плюнути в обличчя всім жертвам і їхнім нащадкам, висміяти свої злочини і натякнути, що вона радісно чинитиме нові.

Не виняток і цього разу: «Росія 1» нахабно розпитувала у дипломатів, які приїхали вшанувати пам’ять жертв, чи знають вони «про розстріл мирних жителів Донбасу». Розстріли, які сама Росія й організовувала і продовжує організовувати, видаючи свій тероризм за чужий, свої злочини за чужі. Навіть цього дня було обстріляно міста Донбасу, за російською традицією.

Наразі активно пишуть лише про тих, хто загинув за останні півтора року, називаючи ці цифри загальними втратами у війні. Але загальні втрати варто рахувати за весь час війни. Тоді, як і зараз, гинули не лише контрактники, а й строковики.

По суті вже гинуть підрослі діти тих, хто загинув тоді. Батьки самі обрали для дітей таку долю — імперія понад усе. Імперія, у якій корінним народам немає місця.

Зі статті кандидата політичних наук, політичного оглядача Олександра Желеніна в журналі Republic.

За період із 2002 по 2020 роки чисельність ⁠найбільшого не російського народу Росії ⁠— татар (в цьому випадку йдеться тільки про татар Прикам’я і Середньої ⁠Волги) ⁠скоротилася більш ніж на 840 тисяч ⁠людина з 5,6 млн 2002 року до 4,7 млн 2020 чи більше, ніж 15%.

Кількість тих, хто володіє удмуртською, за останні 20 років скоротилася на 45%. Удмуртського володіють лише 0,5% дітей до 9 років.

Чекав і сподівався, коли зможе масово відправляти власне населення вмирати за його напхані кишені. Ще у 2014 році він за дорученням царя їздив на Донбас (як секретар Громадської палати), чим одним із перших показав, що ніякого громадянського конфлікту там немає і не було. 

Ніхто тут нічого не бомбив, але недаремно місцеві написали «Маріуполь» — виглядає як після війни.

Імперські орки з «Провінцивілю» дуже обурюються, що міст простоює і занепадає.

— Ніколаєв, де гроші? — кажуть вони.

Тому технологія, яку пророкували як перспективну для використання в умовах можливого відключення рунета від глобального інтернету, стає недоступною. Крім того, ці станції можна легко пеленгувати, а за самим власником Starlink Ілоном Маском неодноразово помічені проросійські погляди, тому він може співпрацювати з РФ для надання даних про всіх користувачів системи. Він навіть відключав свої установки просто під час боїв за Херсон, аби мати можливість впливати на результат бою і надати перевагу РФ.

Пише з гордістю, що їх тримали під Бахмутом 5 місяців — поки від них мало що залишилося. Таке ось «своїх не кидаємо».

За кілька днів або тижнів до завдання удару розвідується місцевість, куди буде атака, і з’ясовується, що там розташовано і наскільки ефективним буде цей удар. Потім потрібно почекати, поки супротивник завдасть десь свого удару чи придумати завдання такого удару. Причина не важлива — важливо заявити, що така причина є.

Потім запустити ракети. Хоч би скільки їх було, щонайменше половина чи навіть більша частина мають влучити по цивільних, а якийсь відсоток ракет — у військовий об’єкт. Ну і потім зробити заяву: ми били по військовому об’єкту, а вони, сволота, наші ракети збивали і таке вийшло. Якби не збивали, то все було б гаразд.

Так виходить, що є на руках одразу три козирі:

Це вам не Кримський міст, на який ідуть усі кошти. На ньому не попіаришся так, та й не ті обсяги розпилу бюджету.

Директор підрядної організації «Ренбуд» сказав просто: немає бетону у всій Удмуртії.

Велика російська культура за своєю суттю, звичайно, гуманна і добра, чому ж вона тоді зі століття в століття породжує вбивць, ґвалтівників і грабіжників?

«Непротивлення злу насильством» від Льва нашого Толстого. «Вічний рай, що не вартий сльозинки невинної дитини» від Федора шановного Достоєвського. «Людина, створена для щастя, як птах для польоту» від Максима гуманного нашого Горького… На кожному кроці людяність так і пре зі сторінок книг російських авторів. А як можна не згадати Олександра Фадєєва з його «Молодою гвардією», повною державно-комуністичного патріотизму? А Солженіцина, який закликав увесь світ дізнатися про нелюдський Архіпелаг Гулаг, який перемелював життя радянських зеків?

Чи є у Росії расизм? Російський офіціоз заперечує наявність такого явища зовсім! При обивательському, примітивному розгляді проблеми виходить, що, з одного боку, немає в Росії афро-росіян, от і не впадає в око поділ за кольором шкіри. А з іншого — «чурки», «вузькоокі» — що це за слова такі? Прояв братерської любові та рівноправності? Щоправда, ці зневажливі прізвиська не можна повністю ототожнювати з расовим відторгненням, тому що у росіян/великоросів такі прізвиська припасені і для представників інших народів — однієї з ними раси, але іншої культури. Навіть «братів»-слов’ян вони називають так само зневажливим чином: «хохли», «бульбаші». Так само любовно й усіх інших, хоч і європеоїдів, але не великоросів, обзивають — тут і «мамалижники», і «хачі», і «гризуни», і «звірі», і жиди… Століттями, наприклад, у Російській імперії та в СРСР, спадкоємцем яких є путінська Росія, існував інституалізований державний антисемітизм, коли євреї не могли набувати певних професій і вільно робити кар’єру. А багатьом іншим інородцям відводилася декоративно-представницька роль в управлінні країною, у реальному житті їхнє місце було, у кращому разі, серед покірних виконавців рішень центральної великоруської влади.