Місяць: Липень 2023

Ніхто тут нічого не бомбив, але недаремно місцеві написали «Маріуполь» — виглядає як після війни.

Імперські орки з «Провінцивілю» дуже обурюються, що міст простоює і занепадає.

— Ніколаєв, де гроші? — кажуть вони.

Тому технологія, яку пророкували як перспективну для використання в умовах можливого відключення рунета від глобального інтернету, стає недоступною. Крім того, ці станції можна легко пеленгувати, а за самим власником Starlink Ілоном Маском неодноразово помічені проросійські погляди, тому він може співпрацювати з РФ для надання даних про всіх користувачів системи. Він навіть відключав свої установки просто під час боїв за Херсон, аби мати можливість впливати на результат бою і надати перевагу РФ.

Пише з гордістю, що їх тримали під Бахмутом 5 місяців — поки від них мало що залишилося. Таке ось «своїх не кидаємо».

За кілька днів або тижнів до завдання удару розвідується місцевість, куди буде атака, і з’ясовується, що там розташовано і наскільки ефективним буде цей удар. Потім потрібно почекати, поки супротивник завдасть десь свого удару чи придумати завдання такого удару. Причина не важлива — важливо заявити, що така причина є.

Потім запустити ракети. Хоч би скільки їх було, щонайменше половина чи навіть більша частина мають влучити по цивільних, а якийсь відсоток ракет — у військовий об’єкт. Ну і потім зробити заяву: ми били по військовому об’єкту, а вони, сволота, наші ракети збивали і таке вийшло. Якби не збивали, то все було б гаразд.

Так виходить, що є на руках одразу три козирі:

Це вам не Кримський міст, на який ідуть усі кошти. На ньому не попіаришся так, та й не ті обсяги розпилу бюджету.

Директор підрядної організації «Ренбуд» сказав просто: немає бетону у всій Удмуртії.

Велика російська культура за своєю суттю, звичайно, гуманна і добра, чому ж вона тоді зі століття в століття породжує вбивць, ґвалтівників і грабіжників?

«Непротивлення злу насильством» від Льва нашого Толстого. «Вічний рай, що не вартий сльозинки невинної дитини» від Федора шановного Достоєвського. «Людина, створена для щастя, як птах для польоту» від Максима гуманного нашого Горького… На кожному кроці людяність так і пре зі сторінок книг російських авторів. А як можна не згадати Олександра Фадєєва з його «Молодою гвардією», повною державно-комуністичного патріотизму? А Солженіцина, який закликав увесь світ дізнатися про нелюдський Архіпелаг Гулаг, який перемелював життя радянських зеків?

Чи є у Росії расизм? Російський офіціоз заперечує наявність такого явища зовсім! При обивательському, примітивному розгляді проблеми виходить, що, з одного боку, немає в Росії афро-росіян, от і не впадає в око поділ за кольором шкіри. А з іншого — «чурки», «вузькоокі» — що це за слова такі? Прояв братерської любові та рівноправності? Щоправда, ці зневажливі прізвиська не можна повністю ототожнювати з расовим відторгненням, тому що у росіян/великоросів такі прізвиська припасені і для представників інших народів — однієї з ними раси, але іншої культури. Навіть «братів»-слов’ян вони називають так само зневажливим чином: «хохли», «бульбаші». Так само любовно й усіх інших, хоч і європеоїдів, але не великоросів, обзивають — тут і «мамалижники», і «хачі», і «гризуни», і «звірі», і жиди… Століттями, наприклад, у Російській імперії та в СРСР, спадкоємцем яких є путінська Росія, існував інституалізований державний антисемітизм, коли євреї не могли набувати певних професій і вільно робити кар’єру. А багатьом іншим інородцям відводилася декоративно-представницька роль в управлінні країною, у реальному житті їхнє місце було, у кращому разі, серед покірних виконавців рішень центральної великоруської влади.

Бахмут. У 1707–1709 роках це місто було одним із основних центрів національно-визвольного повстання донців, мокшан, ногайців та українців під проводом слобожанського козака Кіндрата Булавіна.

Держдума у першому читанні ухвалила закон, що дозволяє Росгвардії мати важку військову техніку. Нові правила поширюється зокрема і на всі чеченські підрозділи, що є у складі Росгвардії. У травні голова Чечні Рамзан Кадиров відвідав концерн Уралвагонзавод (УВЗ) та прокатався там на модернізованому танку Т-72, пообіцявши дуже скоро приїхати на ньому до Києва.

Принаймні хоче отримати статус учасника бойових дій, сидячи десь у тилу на третій лінії. Радику вже 58 років і публіка стала його забувати, тож доводиться шукати інші джерела доходу.

Радіо «Юлдаш» каже, що він нібито буде санітаром у медвзводі.

У неділю, 23 липня 2023 року, у багатьох містах США пройшли протестні мітинги до закінчення Тижня поневолених народів.

Якщо у попередні роки Тиждень у США носив характер конференцій на правозахисні теми, то у 2022 році Ліга Вільних Націй наповнила його новим змістом – боротьба поневолених Москвою народів за незалежність. Уже у 2023 році до проведення Тижня підключилися нові структури й організації – AARI (Americans against Russian imperialism), The voice of indigenous peoples та окремі структури національних рухів.

Як тільки Гіркін впав у неласку царя — імперська пропаганда почала активно вішати саме на нього збиття малазійського боїнгу, а всі його заслуги перед імперією із захоплення Криму, розв’язання війни на Донбасі та захоплення Слов’янська відразу ж були зменшені та зведені пропагандою нанівець. Соцмережі просто забиті кремлеботським спамом про це.

На тему питання про московський колоніальний імперіалізм висловився російський опозиційний Телеграм-канал «Чорний міст»: «Російський етнос — один із найбільш потерпілих від московської колоніальної імперії, якщо не найбільш потерпілий. І це справді так. Імперіалізм — палиця з двома кінцями — він несе рабство і гноблення не лише гнобленим народам, а й народу-пригнолбювачеві. Імперії завжди знищують етнічність титульного народу, замінюючи живе різноманіття етнічності на казенну мертвину “політичної нації” імперського типу».

Обміркуємо разом наведену сентенцію. Може, варто «зрозуміти і пробачити» росіян, які страждають від «знищення етнічності титульного народу»?

Хоча саме він сам повинен створювати в республіці всі умови для нормальної роботи, а не вдавати, що раїс хороший — бояри погані.

Російські військові суди у прикордонних регіонах, як з’ясувала «Верстка», буквально щодня розглядають справи про пияцтво в армії» — до війни такого не було. Командування втручається лише тоді, коли військовослужбовець зловживає і вже не здатен справлятися з бойовими завданнями.