Горбаті потерпілі

На тему питання про московський колоніальний імперіалізм висловився російський опозиційний Телеграм-канал «Чорний міст»: «Російський етнос — один із найбільш потерпілих від московської колоніальної імперії, якщо не найбільш потерпілий. І це справді так. Імперіалізм — палиця з двома кінцями — він несе рабство і гноблення не лише гнобленим народам, а й народу-пригнолбювачеві. Імперії завжди знищують етнічність титульного народу, замінюючи живе різноманіття етнічності на казенну мертвину “політичної нації” імперського типу».

Обміркуємо разом наведену сентенцію. Може, варто «зрозуміти і пробачити» росіян, які страждають від «знищення етнічності титульного народу»?

І тут постає питання практичної здійсненності відділення «овець від козлищ». Як шукати «хороших росіян», які розуміють трагізм свого і всієї Росії становища і готових як мінімум активно покаятися, а ще краще включитися вже зараз у боротьбу за розвал Імперії?

Автору довелося неодноразово обпалюватись і втрачати друзів через його легковажно чудову оцінку моральної позиції того чи іншого росіянина. Обговорюючи черговий злочин російської державної машини з «хорошими росіянами» (інтелігентами, людьми чесними та гуманними, високопорядними в особистих відносинах), неодноразово доводилося потрапляти під холодний душ пересічного російського шовінізму. Навіть нещодавно, у розмові з нагоди пригожинського путчу, одна гідна російська інтелектуалка, що хапалася за голову від жаху можливих наслідків розколу країни і риторично запитувала: «Що ж буде?» і «Що робити?», впала у ступор від відповіді: «Припиняти війну, виводити війська з України, укладати договір про мир, платити репарації». Її справжня натура відразу ж вилізла назовні, і реакція була промовистою: «Так це поразка! Ні, ні, що ви! Ні!»

Тобто в процесі пошуку росіян, які готові щось змінювати в країні, варто бути готовим до таких демократів з подвійним дном. Вони начебто і «за» зміни (вибори, Навальний, свобода слова, дружба із Заходом тощо), але водночас щоб і «велич» залишилася. Ці квазі-опозиціонери готові погодитись на «велич російської культури». «Хороші росіяни» за все хороше, але нехай тільки залишаються «молодші брати» у вигляді дуже слухняних національних республік. Вони й надалі ощасливлюватимуть корінні народи шляхом розміщення своїх кандидатів на ключові пости чи підшукуватимуть відповідних керівників-маріонеток із місцевих компрадорів, а ще — контролюватимуть при цьому держбюджети республік. Загалом, хороші росіяни згодні бути демократами, європейцями в гарному сенсі, згодні всіх любити і визнавати рівними, але… Але трохи контролювати!

Чи можна визнати «хороших росіян» частиною населення, що потерпіла від імперського преса? Чи справді росіяни — один із найбільш потерпілих від московської колоніальної імперії народів, якщо не найбільш потерпілий? Тут автор схильний погодитися з висунутою тезою. Росіяни справді тривалий час зазнавали травмуючого та деформуючого тиску імперської машини. Цей тиск був настільки деформуючим, що загальнолюдські начала в соціальній структурі російської людини, по суті, були зруйновані вщент або понівечені настільки, що виправленню не підлягають. У народі про таке кажуть «Горбатого могила виправить!» Віддавати до рук «горбатих демократів» долю народів Пост-Росії — експеримент, на думку автора, із сумнівними перспективами.

Українці перевіряють щирість російських опозиціонерів ліберального спрямування запитанням «Чий Крим?». Будь-які спроби «хороших росіян, які потерпіли від Імперії», відповідати щось на кшталт «людський» чи «кримський», або почати вигадувати «чесні референдуми» з проектами спільного управління сприймаються громадянами України як «вихляння задом» і викликають у них у кращому разі зневагу.

Непогано б представникам малих народів мати про запас таке запитання, яке одним махом виводить уявних демократів на чисту воду. Наприклад, татарам автор порадив би запитувати: «Згодні ви на суверенне право зовнішніх зносин Татарстану із зарубіжними країнами без втручання Москви?» Автор упевнений, що у башкортів з ерзянами і мокшанами, у марійців з удмуртами і чувашами теж знайдеться таке запитання, яке відразу виказує «вихляння імперським задом»! Тут згадані народи Ідель-Уралу, але йдеться і про решту всіх корінних народів Росії. У всіх знайдеться питання, що виводить лукавих хитрунів на чисту воду.

Імперія сьогодні ще дуже сильна, вона вчиться жити в умовах тривалої війни: перебудовує свою економіку на військовий лад, шукає нових союзників, шукає шляхи для контрабандних поставок комплектуючих для зброї і т.д. Але паралельно відбувається посилення ідеологічної обробки громадян країни і воно дає свої результати: 68% росіян хочуть бачити наступним президентом В. Путіна, 73% вважає, що країна йде в правильному напрямку. І це вже після пригожинського заколоту, коли вголос були вимовлені слова про безглуздість цієї війни!

На жаль, серед цих 73% не тільки безвільні російські конформісти-фаталісти («ми люди маленькі, нічого не можемо змінити», «начальству видніше»), а й «хороші росіяни», що дозволяють собі думати, що «країну треба зберегти, а поміняти тільки Путіна, та й то, якось потім, після війни, коли зникне загроза втратити велику російську Імперію… ой, ні, вибачте, ми обмовилися … Велику російську культуру»!

Для добрих «горбатих» навальністів, ліберал-демократів із крила ходорківців і подібних до них критерієм істинності їхньої антиімперської орієнтації може бути лише одне: діяльне покаяння у вигляді активної участі у боротьбі з кремлівським режимом. Зі зброєю в руках, або у формі надання фінансової підтримки, або організаційної чи методичної участі у бойових чи протестних акціях, або допомоги учасникам таких акцій. І точний антиколоніальний порядок денний із перебудови країни.