Кремль зазвичай використовує «інородців» або як вітрину для демонстрації показушних успіхів русского міра, або як ширму для прикриття своїх непристойних справ. Рівними він їх ніколи не вважає і за найменших розбіжностей відразу згадує, що вони «нерусі» такі-перетакі.
Якщо в Татарстані збудують новий завод (при тому, що Республіці, можливо, саме такий завод і нафіг не потрібен), будьте певні, що про нього протрублять на весь світ. Керівництво Республіки урочисто зустрічатиме високопоставлених гостей із Москви, водитиме їх по цехах, демонструючи перед телекамерами просторі виробничі приміщення та робітників, які старанно працюють на конвеєрі. Під об’єктивами телекамер делегацію повідомлять про плани випуску продукції, кількість робочих місць, про те, що все збудовано не гірше, ніж у Японії, що тепер ми зможемо наздогнати і перегнати, забезпечити повною мірою, здійснити мрію поколінь і т.д. і т.п. Але основною ідеєю знятого репортажу, хай і не висловленою вголос, буде прославлення мудрого керівництва, без якого у «неросіян» нічого не вийшло б. А також підтвердження щасливого життя тубільних підданих, які добровільно й далекоглядно довірили свою долю до рук центрального керівництва, тієї самої Метрополії, без якої жодна татарська домогосподарка ніколи не здогадалася б, як біляш самостійно спекти. Саме тому потрібно показати в репортажі щасливі обличчя облагодіяних татар, які радіють візиту самого Ім’ярека з Москви. Захват від того, що їх приручили, навчили, скерували, проконтролювали — коротше кажучи, вивели в люди.
Читати далі