Керівна і спрямівна…

Кремль зазвичай використовує «інородців» або як вітрину для демонстрації показушних успіхів русского міра, або як ширму для прикриття своїх непристойних справ. Рівними він їх ніколи не вважає і за найменших розбіжностей відразу згадує, що вони «нерусі» такі-перетакі.

Якщо в Татарстані збудують новий завод (при тому, що Республіці, можливо, саме такий завод і нафіг не потрібен), будьте певні, що про нього протрублять на весь світ. Керівництво Республіки урочисто зустрічатиме високопоставлених гостей із Москви, водитиме їх по цехах, демонструючи перед телекамерами просторі виробничі приміщення та робітників, які старанно працюють на конвеєрі. Під об’єктивами телекамер делегацію повідомлять про плани випуску продукції, кількість робочих місць, про те, що все збудовано не гірше, ніж у Японії, що тепер ми зможемо наздогнати і перегнати, забезпечити повною мірою, здійснити мрію поколінь і т.д. і т.п. Але основною ідеєю знятого репортажу, хай і не висловленою вголос, буде прославлення мудрого керівництва, без якого у «неросіян» нічого не вийшло б. А також підтвердження щасливого життя тубільних підданих, які добровільно й далекоглядно довірили свою долю до рук центрального керівництва, тієї самої Метрополії, без якої жодна татарська домогосподарка ніколи не здогадалася б, як біляш самостійно спекти. Саме тому потрібно показати в репортажі щасливі обличчя облагодіяних татар, які радіють візиту самого Ім’ярека з Москви. Захват від того, що їх приручили, навчили, скерували, проконтролювали — коротше кажучи, вивели в люди.

Але якщо на цьому заводі трапиться аварія або в гуртожитках заводу зникне вода чи електрика, то хто буде винен, як ви думаєте? Московські начальники, які урізали фінансування? Керівники центральних міністерств, які не забезпечили потрібний асортимент сировини та комплектуючих деталей і обдурили з поставками обладнання? Ні, ніхто з них під прес покарання та відповідальності не піде. А якщо неприємні «дрібниці» потраплять на екрани ТБ, то винним буде виключно місцеве керівництво, яке безвідповідально прогаяло, легковажно прорахувалося, допустило провал тощо. Звісно, місцевих, відданих Кремлю пастухів тубільного стада, ніхто звільняти не стане, адже вони ще знадобляться, але провину мають нести вони! І ніяких розмов!

Прикладом може стати широковідома «Алабуга» — татарська Кремнієва долина, інкубатор геніїв, науково-виробничий центр ультрасучасних технологій, покликаний втерти носа самому Ілону Маску! І що? Що сталося з нею? Яким шляхом вона пішла? Зрештою, виявилася місцем збирання навіть не китайських автомобілів, ні! Алабугу призначено місцем збирання іранських «мопедів», дронів-камікадзе, призначених для вбивства мирних людей в Україні. Ось так — спочатку «центр інтелектуальних проривів і виховання геніїв», що виник завдяки турботам федерального уряду, вітрина русского міра в Татарстані, а потім потихеньку -переродження цього центру в одиницю російського ВПК, що брав кров’ю жертв серед інших татарських робітників цього заводу.

У радянські часи існувало непорушне правило підбору та розміщення кадрів на місцях: пролетарський інтернаціоналізм не повинен заважати здійсненню жорсткого управління. Перша особа — росіянин, її заступник — із місцевих. Іноді навпаки, але повний перехресний партійно-гебістський контроль Кремля над усіма процесами на місцях обов’язковий.

Сьогодні «рука Москви» в управлінні підконтрольними територіями м’якшою не стала, хоча й змінила трохи підхід до управління місцевими «елітами». Регулювання відбувається шляхом прикручування краніка фінансових вливань та обмеження доступу до їхнього «розпилювання». Згоден мовчки виконувати вказівки Москви — можеш собі красти потихеньку, підбирати виконавців собі під стать, демонструвати власному народу, який ти успішний менеджер. Не хочеш — виведемо на чисту воду, покажемо всьому світу, який ти казнокрад, посадимо за ґрати, а на твоє місце — успішнішого знайдемо. Ще й із помпою викриємо — ось як ці іновірці й інородці можуть без російського контролю розперезатися! Тільки добрий і чесний дядько з Москви здатний уберегти вас від азійського феодалізму, на кшталт тоталітарного Туркменістану! А Уряд Російської Федерації суворо стежить за дотриманням демократичних принципів у національних республіках і ніколи не допустить скочування в «авторитаризм» чи якісь інші чужі «ізми».