ТATPOLIT опублікував статтю Руслана Айсіна, який розмірковує про метаморфози татарської самосвідомості: від степового «мислення суворих умов, де немає комфорту, вогнища та затишку» до мінливої стихії, яка «тягне в комфорт» і закликає до м’якотілих компромісів. Перший шлях має чоловіче обличчя владності, подолання. Магнетична міць утвердження свого, що приймається за справжнє, автентичне. Другий шлях — жіночого управління, тотального контролю, при якому доля синів бути завжди маминим сином, який перебуває під опікою у мачухи. Читай — Росії!
Переказувати філософську статтю — невдячне заняття. Можу зі свого боку лише рекомендувати її до вивчення. Зрозуміло, стаття не призначена для широких верств публіки — водієві-далекобійнику чи сільській домогосподарці її не зрозуміти та не подужати. Для кого тоді вона написана? Думаю, для татарських інтелектуалів, чиє завдання — не перебуваючи, можливо, в самому горнилі боротьби і не тримаючи в руках зброї, силою своїх знань і розуму проаналізувати татарське «статус кво», розібратися та визначити, що є істина для татар, які шляхи її досягнення. Знайти способи усунення перешкод на шляху народу, який прагне зберегти своє самобутнє обличчя у часі та просторі. Простіше кажучи, думаюча частина татарського суспільства повинна визначити і підказати іншим, куди рухатися татарам. Відповісти на одвічні екзистенційні питання буття: «Що відбувається? Хто винен? Що робити?»
Читати далі