Не вір очам своїм

Автор замітки на Телеграм-каналі «Вільний Ідель-Урал» повідомляє, що в Удмуртії більше не відзначатимуть річницю іжкарсько-воткінського повстання (у радянській історіографії також відоме як Іжевсько-Воткінський антирадянський заколот).

Понад сто років тому Червоний терор і людиноненависницька програма більшовиків підштовхнули до повстання понад 1 млн осіб на території Удмуртії та сусідніх районів. Активний повстанський рух став однією з причин появи Удмуртської республіки — більшовики змушені були піти на поступки населенню для зниження протестних настроїв. І ось сьогодні ми дізнаємося про рішення влади викреслити з пам’яті удмуртів цю визначну подію. Трохи пізніше вони скажуть, що повстання взагалі не було ніякого, це все вигадка західної пропаганди. А потім і зовсім почнуть садити за якусь згадку про це», – пише автор замітки.

Це вірно, російські органи держбезпеки разом із машиною офіційної пропаганди завжди так діяли!

Варто лише згадати, як усьому світу сорок років брехали, що не було секретного додатку до пакту Молотова-Ріббентропа, що не розстрілювали польських офіцерів у Катині. Тридцять років заперечували розстріл демонстрації у Новочеркаську тощо. Так само стиратимуть із пам’яті будь-які факти про події національно-визвольної боротьби, виступи опозиції, російсько-українську війну тощо. Принципи модифікації російської історії не змінюються! Вони давно апробовані, схвалені як надійні та рекомендовані до застосування.

У Новочеркаську у червні 1962 р. виступ робітників Новочеркаського електровозобудівного заводу ім. С.М. Будьонного (НЕВЗ) та інших городян у відповідь на підвищення цін було придушено силами міліції, армії та КДБ СРСР, а вся інформація про новочеркаські події, зокрема про кількість загиблих і поранених, була засекречена за рішенням Президії ЦК КПРС. З учасників придушення повстання взяли зобов’язання про нерозголошення (за прикладом, наведеним нижче).

«Розписка. Я, міліціонер Кам’янського МВМ, даю дійсну розписку у тому, що я зобов’язуюсь виконати урядове завдання та виконання його зберігати як державну таємницю. Якщо я порушу цю дійсну підписку, то буду притягнутий до найвищої міри покарання – розстрілу. 16 годин 30 хвилин 4 червня 1962».

Проте 19 жовтня того ж року стаття про події, що відбулися, з’явилася в американському журналі Time. До цього також були короткі нотатки у британських і французьких газетах та на Радіо «Свобода». Шила, як відомо, у мішку не сховаєш. Але радянський уряд продовжував брехати своїм громадянам ще довгі десятиліття.

Візьмемо інший приклад. У Татарстані у вересні 2012 року було зареєстровано організацію «Татарський патріотичний Фронт „Алтин Урда“» (Золота Орда). Була опозиційною стосовно чинного російського уряду, оскільки учасники організації вважали, що РФ не виконує своїх зобов’язань щодо збереження корінних народів. Проводила курси татарської мови, історії й ісламського виховання «Без Татарлар». Рух регулярно брав участь у мітингах і акціях захисту прав татарського народу, наприклад, у мітингу за збереження освіти татарською мовою. Але таке вогнище вільнодумства та потенційного опору було небезпечним для влади РТ. Тому у вересні 2013 року Прокуратура Республіки Татарстан винесла керівнику організації Раїсу Сулейманову застереження, невдовзі після якого його зняли з посади керівника Приволзького центру регіональних та етнорелігійних досліджень Російського інституту стратегічних досліджень. Було здійснено ще низку кроків непрямого впливу на активістів руху. Коротше кажучи, була етнопатріотична організація, а потім її не стало! Забудьте про таку. У нас у республіці все гаразд! Не було і немає ніяких Татарських патріотичних фронтів. І не може бути. Сьогодні навіть стаття у Вікіпедії про ТПФ «Алтин Урда» у найкращих ґебістських традиціях позначена червоним кольором і рекомендована до видалення.

Так само, наприклад, «рекомендована до видалення» з колективної пам’яті татар історія Даніса Сафаргалі, засудженого у серпні 2017 року до трьох років колонії загального режиму за «збудження ненависті за ознакою національності». Не було ніякого Сафаргалі! Був злочинець, який заважав творчій праці громадян Татарстану. Викиньте цього карного злочинця з пам’яті!

За принципом замовчування матеріали про Всесвітній конгрес татар у Вікіпедії супроводжуються цілою низкою обмежувальних і попереджувальних позначок. Складається враження, що зроблено все можливе для тиску на Вікіпедію з метою наперед викликати у читача недовіру та підозру до викладеного матеріалу. Річ у тім, що у 2022 році на VIII з’їзді ВКТ, на тлі нападу Росії на Україну, буквально за одну хвилину було прийнято резолюцію схвалення дій президента Російської Федерації Володимира Путіна щодо«захисту людей на Донбасі, відновлення мирного життя, демілітаризації та денацифікації України». Голоси проти і тих, хто утримався, не були враховані, голова національної ради «Милли шура» Василь Шайхразієв заявив, що резолюцію прийнято «одностайно», незважаючи на те, що в залі були негативні вигуки з місць, а з’їзд на знак протесту залишило кілька людей, зокрема Фаузія Байрамова. Низка іноземних представників татарських організацій не приїхала на з’їзд, висловивши своє незадоволення підготовленим проектом резолюції, що, за оцінками журналістів, може призвести до розколу татарської нації. Зрозуміло, що в республіканських ЗМІ підсумки з’їзду було подано як прояв повної одностайності та підтримки вторгнення в Україну. Знову замовчування, перекручування, дезінформація у традиційному стилі методичок ФСБ.

Цікаво спостерігати, як сьогодні російські офіційні ЗМІ практично не інформують населення про атаки дронів на міста та кораблі? Люди в країні мало знають про це. Телеграм-канали мало кого цікавлять, а в разі чого можна і ці канали назвати «ворожими» або «не вартими довіри». Вірити можна лише Конашенкову із МО РФ. Ось і виходить, що люди, які живуть у 14-мільйонній Москві, не дуже знають про влучання в Сіті. Адже відповідно до методичок слід говорити, що це не Росія напала, це на неї напав весь світ і хоче її роздерти й розділити російські багатства. Але війни ніби ні, просто десь далеко йде успішна «спецоперація». Влада тим часом закручує гайки проти внутрішньої навіть не опозиції, а найменших проявів альтернативної думки.

Вже давно помічено, що Росія боїться свого минулого, своєї історичної пам’яті, закаляної, переписаної, відретушованої. Тому щосили намагається тримати історію під контролем. «Нічого не було, все гаразд, все добре, ми йдемо вірним шляхом. Якщо ви бачите щось інше, значить, вам здалося. Ви тільки не надумайте втручатися – наше керівництво про все подбає. Запам’ятайте: у нас усе добре!»