«Лютий» летить до вас

Нехай скільки завгодно башкорти сперечаються з татарами, обстоюючи свою культурну суверенність і ментальну самобутність, але в мене завжди є в запасі вбивчий і непробивний аргумент на користь татар. Якщо порівнювати наших двох дурнів, які волею політичного випадку опинилися на вершині влади — їхнього Хабірова та нашого Мінніханова — то наш дурень таки трохи меншим ідіотом здається! Підтвердженням тому ситуація з нещодавнім влучанням українського дрона до Салаватівського НПЗ, розташованого за 1500 км від лінії фронту.

Наш вельмишановний старий дурень хоч щось конструктивне сказав, коли по Алабузі та Нефтекамську влучили. Хоч якось реальність у своєму сумному резюме означив: «Отже, ми себе самі повинні від ракет та БПЛА захищати, бо нікому ми більше не потрібні!» Цей вислів може звучати й так: «От куди я вас, до шайтана, бідні мої земляки, завів!» Ну, хоч би без пафосу! Через брак розуму, Раїс для оцінки ситуації використав невигадливу стару мудрість сільського бабая, обдуреного столичним начальством, якому він так вірно і довго служив.

А Хабіров — просто закликав не піддаватися на провокації! Тобто погодився з тим, що загроза є і вона реальна, що дієві способи протистояння їй відсутні, і тому можна на злість ворогам продовжувати вдаватися до веселощів на честь свята перемоги… Непереконливо якось…

Нормальна людина, розбуджена вночі телефонним дзвінком із невідомого номера, почувши, що її засудили до смерті й у списку вона стоїть під номером два, навряд чи заспокоїться від роз’яснень правоохоронців, що це провокація, що нічого страшного не сталося. А коктейль Молотова, кинутий у вікно «номера першого» з горезвісного списку — це все нісенітниця, пожежу вдалося загасити, а мешканці майже не постраждали.

Питання: як почуватиметься «номер два»? Особливо з огляду на прецедент «Крокуса». Всесильна російська поліція їхала туди 50 хвилин. А чотири таджики за цей час холоднокровно і неквапом убили купу народу, підпалили сіті-хол, сіли в машину, на якій і приїхали до концертного палацу, і спокійно втекли. Затримати їх вдалося ще за 270 км від Москви. Чудеса оперативності й ефективності! Так, орієнтуючись на таких захисників правопорядку та безпеки столиці, можна легко змоделювати і дії башкортостанських сил ППО.

Безперечно, вони миттєво засічуть і негайно знищать ворожі об’єкти враження. Що Ви кажете, шановний читачу? Нема їх у природі, не готові до відбиття, переведені на чергування з охорони пріоритетніших об’єктів у «столиці нашої Батьківщини м. Москві»? Ні, не повірю нізащо! Башкорти вже скільки років чесно і віддано сплачують податки, напружують усі сили для того, щоб промислово-сировинні засіки були наповнені по саме «не хочу», а тут… Я думаю, Ви намовляєте! Не може ж шановний наш головний керівник ось так обманювати… Ніколи такого не було, щоб обдурив і… на тобі…

Тут прокляті «хохли» регулярно б’ють рекорди дальності для своїх БПЛА, пишуть, що вже зараз наздогнали російське виробництво, що їхній дрон «Лютий» здатний і більше 1500 км пролетіти, і наступний крок — масштабування досягнутого успіху, тобто кратне збільшення виробництва «виробів».

Інтерв’ю Хабірова радше не заспокоїло, а схвилювало громадян Башкортостану. Відповідь «злісним укронацистам» за версією керівника має виглядати так: по нас б’ють дронами, а ми виходимо на площі і демонструємо зневагу до ворожих залякувань — танцюємо і женемо від себе думки про «відплату з небес». І забуваємо геть-чисто про «Крокус», де людей убивали, а влада розгублено чекала, щоб усе само собою якось затихло.

Не будемо зараз міркувати про досягнення Україною своїх цілей — підрив фінансових і логістичних можливостей Росії вести війну. Адже НПЗ не так багато, і якщо вони виведені з логістики, то хто перероблятиме сиру нафту? Куди її подіти? Або збільшувати кількість продаваної на експорт, або зупиняти свердловини. Дешево продавати нафту та дорожче купувати бензин і дизпаливо за кордоном! Але ми, повторюю, не про те.

Ми про сумну й абсурдну ситуацію в республіках Поволжя, які розраховували відсидітися за горами — за долами від далекої «СВО». А за фактом? Їх усе більше і швидше затягує у вирву війни.

Спочатку татари, а тепер і башкорти стають заручниками у цій не потрібній їм війні. Зауважте — не кримінальні шибеники, не недоумкуваті контрактники, зламані боротьбою з кредитами й іпотеками, не шаленілі націонал-патріоти-шовіністи… Ні — звичайні сумлінні трудяги. Смиренні обивателі, у хорошому значенні цього слова.

Їхнє національне багатство — нафта (видобуток, доставка, переробка тощо) — стає їхнім національним прокляттям! Їхні високотехнологічні військові заводи розглядаються як легітимні військові цілі! Їхні високоосвічені промислові кадри (від рядового робітника й ітеєрівця до керівників вищої ланки) — еліта національних продуктивних сил, вивчена за народні гроші, за податки, віддані до бюджету країни-мачухи, за кровні заощадження батьків — вони стають потенційними мішенями для українських дронів-камікадзе! Оце ми доопрацювалися! Ішли-йшли і нарешті прийшли! Наші багатства та накопичення стали нашим прокляттям… Тепер чекайте смерті з неба та посміхайтеся, як радять наші республіканські лідери.

Жителі Ідель-Уралу, ви вже задумайтеся якось на дозвіллі, куди ви йдете? Чи краще — куди вас привели ваші керівники? Може, час уже з них спитати?