Вона встановлена ​​в селі Гулекшур, де мешкає 56% безерменів, 38% удмуртів і ніколи не було ніякого Невського. Його в принципі ніколи не було на удмуртській землі. Про те, що це насправді за персонаж, можна прочитати у статті від «Північ. Реалії».

В Іжкарі на садовій ділянці знайшли старовинний надгробок під час знесення садового будиночка. Почали з’ясовувати, що було на цьому місці раніше, і це виявилося Троїцьке кладовище, яке діяло з 1810 до 1929 року. Потім його закрили, і радянська влада спочатку зробила тут парк, а потім у 1960-х його забудували освітніми та спортивними установами. Всі надгробки вільно розбиралися місцевими жителями для господарських і будівельних потреб.

Щось подібне було в усіх місцях, де будь-коли правила Москва. Це один зі способів стирання з історії пам’яті про попередні покоління. Наприклад, коли поради виселяли корінне населення Криму, республік Кавказу й інших народів, то всі їхні цвинтарі також були закриті, а з надгробків нові поселенці будували туалети, паркани, лазні тощо.

Так уже вийшло, що в ході дискусій про право націй і народів на самовизначення до Статуту ООН було закладено непереборну суперчність… Право на самовизначення конфліктує тут із правом на суверенітет і недоторканність кордонів держави. Для згладжування можливих суперечок було ініційовано та підписано низку міжнародних конвенцій, що окреслюють розумні межі використання права на самовизначення народів, тобто передбачені запобіжники від сепаратизму та громадянських воєн. Як умова обговорювалося, наприклад, що боротися за відділення можуть саме народи та нації, а не просто населення окремого району країни, що збунтувався; що мають бути зафіксовані незаперечні факти утисків у розвитку культури гнобленого народу і що домогтися вільного розвитку в цьому випадку можна лише шляхом побудови окремої національної держави; що якщо народ уже має країну, де його національна культура розвивається вільно, то питання можна вирішити переїздом до цієї країни, а не сепаруванням району проживання в окрему державу.

Таку думку озвучили на прес-конференції організатори святкування Уяв — чуваського свята закінчення весняно-польових робіт. Оскільки цей рік у РФ оголошено роком сім’ї, то Уяв поєднають із «сімейними традиціями», хоча насправді це свято виключно для молоді та для знайомства молодих людей між собою, а не про виховання дітей. На заході обіцяють показати всі етапи розвитку сім’ї: весілля, народження дитини, ПРОВОДИ дорослої дитини в АРМІЮ, створення вже її сім’ї тощо. Яку там покажуть армію? Зрозуміло, не чуваську.

Як же століттями раніше чуваші жили без російської окупаційної армії і не знали, що віддавати туди дітей — це чуваська традиція?

Московити завжди сприймали нас за свій варіант «індіанців», але при цьому вказували нам на тих самих корінних американців — нібито там люди страждають, а в нас ні.

Робить він це за допомогою нейромережі і буде доступний для використання у Пошуку, Картах і Браузері, а помічник Аліса зможе читати нею тексти.

В Удмуртії хочуть показувати на уроках історії майбутній фільм про Галину Конєву — одну з «Бурановських бабусь», які потрапили на Євробачення, таке ненависне для росіян. Коли Галині було 4 роки (в розпал Другої світової війни), мати брала її на роботу в полі, не маючи на кого залишити. В один із таких днів маленька Галина порізала серпом палець, і він залишився кривим на все життя. Можливо, задум непоганий. Фільму ще немає, і не можна його відразу критикувати, тому що ми його не бачили.

Сергій Фільов народився у Ростовській області на кордоні з Луганською областю України. Вже у віці він переселився до Мордовії, де служив ОМОНовцем. У 2022 році його мобілізували і відправили воювати, а матері натомість за сина місцева адміністрація встановила паркан із сітки-рабиці (все одно від сина пуття не було, а так хоч паркан є).

Його підірвали солдати ЗСУ, щоб стримати настання окупантів, тому російській армії потрібно відновити цей міст для просування далі.

Відновлення церкви-пам’ятника на честь загиблих росіян при захопленні Казані в 1552 почалося якраз через рік після масштабного хресного ходу і негласної заборони проведення пам’ятних зборів з нагоди Хәтер көне того ж дня. При цьому нема й не було жодного пам’ятника загиблим захисникам і безневинно вбитим мешканцям Казані.

Місцева влада організувала на набережній міста заходи щодо зустрічі туристів, які прибувають на пароплавах. Однак зустрічає їх не умовний марійський князь Аказ і не якийсь чуваський місцевий старійшина. Прислуга людей у ​​національних чуваських костюмах веде туристів до «господині» міста — російської імператриці, показуючи, кому «насправді» належить ця земля. Але ж належить ненадовго.

Колодязів і свердловин у селі нема через особливості ґрунтів. Місцевим обіцяли, що все виправлять за 25 млн рублів, встановивши дві водонапірні башти. Одну вежу встановили, а її не вистачає — потрібно дві башти, щоб був належний тиск води при довжині водопроводу в 13 км. Місцеві можуть набирати воду лише ночами — коли більше ніхто у сусідньому селі воду не бере, тоді напору вистачає. Спочатку один підрядник зірвав терміни будівництва, потім другий. Зараз будівництво взагалі затихло.

«Дощ пройде — буде вам вода», — цитата місцевих чиновників.

У новому оновленні онлайн-перекладач отримав ще 110 мов, серед яких:

Спочатку розмова мала бути тільки про профілактику тероризму (у терористичній державі, так), але держава-терорист вирішила, що саме іноземці приносять у національні республіки ідеї про незалежність від Росії, а не сама Росія підштовхує до цього народи, що перебувають в умовах постійних репресій та етноциду.

Росія затято заперечує сучасний кліматичний порядок денний, спрямований на протидію глобальним кліматичним змінам і глобальному потеплінню. Заперечує, бо турбота про екологію в колоніях не дозволить Москві отримувати космічні бариші. У Кремлі вигадали байку, ніби теми екології турбують лише конкурентів з видобутку ресурсів — нібито ті просто хочуть «посунути» Росію із цієї ніші світової економіки.