Наше майбутнє — пустеля?

Величезні масштаби експлуатації колоніальних територій виходять корінному населенню боком не лише у вигляді втрати ресурсів чи виникнення екологічних катастроф.

В удмуртському селі Макарово доріг і так не було, була ґрунтовка — так навіть її проорали лісовози, що працюють цілодобово, щоб вивезти більше національного надбання Удмуртії і перетворити його на надбання метрополії.

Місцеві жителі, замість того, щоб перекрити шлях лісовозам, пробити шини чи спалити їх, поскаржилися тому, хто поставлений Москвою курирувати пограбування Удмуртії — гауляйтеру Бречалову.

Напевно, тепер цим жителям прийде якась повістка до суду. Бо не годиться кріпакам скаржитися боярину на дії, що здійснюються наказом боярина.

До речі, не буде лісу — розмах весняних повеней, які цього року переживало все Поволжя, ще більше зросте і почнуть виникати повені навіть улітку, після сильних дощів. Наявність лісу знижує середню температуру республіки. Без нього мікроклімат республіки буде сухішим, спекотнішим, і це призведе до нових втрат не тільки лісів, а й до погіршення умов для сільського господарства. Пустеля, яку періодично підтоплює, — це можливе майбутнє.