«Російська земля» стикається з реальністю

Здавалося б, інтернет — вільніший майданчик, ніж газети та ТБ. Але коли бачиш, що практично всі офіційні й не офіційні канали/чати республік, міст, районів і сіл регулярно пишуть про «російську землю, російську армію, російські досягнення, російську культуру, мову, іменини, свята та російське населення», а жодної значної негативної реакції від читачів немає — рано чи пізно вони починають свою російськість нав’язувати ще активніше, вже виходячи за межі інтернету.

Російські окупанти самі себе в такий спосіб радикалізують. Вони накручують один одного, негативу майже не отримують і вважають, що роблять усе правильно. Але потім виявляється, що в них в інтернеті була вкрай обмежена манкуртизована аудиторія, а реальність трохи інша, і їхню нав’язувану російськість у цій реальності зневажають і виганяють. Тоді вони починають кричати, що довкола русофоби та нацисти, що утискують і обмежують усе російське.

Цей бовван у Башкортостані поки що тільки пошкодили, проте незабаром знесуть зовсім.

До речі, Олександр Невський, який активно просувається пропагандою, бувши правнуком половецького хана Котяна та київських князів, а також уродженцем мерянської землі, був кровним братом хана Сартака і служив Орді, бувши намісником хана на місцях (як глави регіонів у РФ). Тобто Олександр Невський — це безпосередній представник того самого «ординського іга», про якого хоч і брехливо, але писали радянські підручники. Владу Орди намагаються стерти з історії нинішні російські історики, вже приписуючи її історію московитам.

Так, Невський був росіянином — адже його хрестили, а в ті роки під словом «руський» розуміли «православний», оскільки православ’я називали «руська віра», бо на землях Орди воно поширювалося київськими князями та попами. Звідси і «руський дух» — запах пахощів із кадила. Хан Сартак теж був православним, але він цілий ординський хан — Москві поки що не зручно визнавати, що він теж російський (бо православний), оскільки історію Орди в Кремлі ще не до кінця стерли. Недарма ж регулярно говоримо, що Московський патріархат — це не про православ’я, а про службу царю. Вони визнають православними (тобто «російськими») лише тих історичних персонажів, які вигідні зараз для ідеологічної накрутки населення.

Та й саме слово «росіяни» стали зображати як національність, але з натяжкою на стан душі. А що? Зручно! Коли вигідно одне — кажеш, що «ви всі нерусь і вам не місце на російській землі», а коли вигідно інше — кажеш, що «ми всі російський народ, незалежно від національності». Мабуть, звідси й пропаганда про «богообраність». Кожна релігія прагне показати себе справжня. Але росіян оголосили національністю, а прагнення показати себе «істинністю» не прибрали. Ось вони і будують тепер русскій мір.