Росіяни продовжують вести свою цинічну і брехливу пропаганду, підміняючи поняття та порівнюючи незрівнянне: життєвий уклад корінних народів Росії в середні віки та «успіхи» імперських досягнень у ХХ столітті. Зрозуміло, корінні народи видаються дикими кочівниками, що годуються грабежами, розбоєм і работоргівлею, а росіяни в цьому випадку виступають як цивілізатори, прогресори тощо. Але ж брешуть, негідники — самі насправді так і залишилися опричниками часів Івана Грозного чи солдатами Єрмолова, які спалили кавказькі аули. Тренд у політиці той самий: захопити, вбити, поневолити, виселити з рідних місць, змусити відмовитися від своєї ідентичності.

Здавалося б, інтернет — вільніший майданчик, ніж газети та ТБ. Але коли бачиш, що практично всі офіційні й не офіційні канали/чати республік, міст, районів і сіл регулярно пишуть про «російську землю, російську армію, російські досягнення, російську культуру, мову, іменини, свята та російське населення», а жодної значної негативної реакції від читачів немає — рано чи пізно вони починають свою російськість нав’язувати ще активніше, вже виходячи за межі інтернету.

Нібито все менше людей нею володіють — отже, вона не надто й потрібен. Мечеть не школа, імам не лінгвіст — така аргументація.

З чого все починалося? З того, що російськомовна щелепа не може в татарську мову й обурюється, коли не в усіх мечетях є переклад із татарської. Чим усе скінчилося? Питанням «а навіщо в мечетях татарська?».

До свята Гербер на честь закінчення весняно-польових робіт окупаційні чиновники Удмуртії отримали завдання влаштувати «удмуртсько-татарсько-чувасько-російське свято» у Женеві 18 травня. Щоби продемонструвати, ніби колонізовані народи зовсім не страждають від московського ярма, а навпаки — самі його хочуть, бо без нього не можуть і не хочуть існувати.

Куди поділися священні марійські гаї, наочно показано в цьому радянському пропагандному кіно за 1929 рік, де розповідають, як легко і весело вивозити марійський ліс, а марійці не те що не стріляють у відповідь, як ще нещодавно робили їхні предки під час «черемиських» воєн проти московитів — тепер уже самі беруть участь у розграбуванні Москвою своєї землі.

«Іжводоканал» вивісив цього місяця інструкцію з евакуації, написану ще торік. Це підприємство дуже близько до ТЦ «Італмас», де роблять іранські дрони-камікадзе. Замість перенести виробництво ближче до Москви, щоб удари відплати припадали по москвичах. А що? Дуже зручно! Ставиш військові виробництва у столицях неугодних республік, потім евакуюєш їхнє населення кудись у віддалені райони, а місто залишаєш за собою. І офіційної депортації не треба — самі виїдуть.

63-річну Рузілю Шарафутдінову оштрафували на 80 тисяч рублів за кілька голосових повідомлень у локальному Telegram-чаті, пише «Idel.Реалії». Вона закликала говорити вдома татарською мовою й обурювалася, що обов’язкове вивчення мови прибрали зі шкіл.

Нехай скільки завгодно башкорти сперечаються з татарами, обстоюючи свою культурну суверенність і ментальну самобутність, але в мене завжди є в запасі вбивчий і непробивний аргумент на користь татар. Якщо порівнювати наших двох дурнів, які волею політичного випадку опинилися на вершині влади — їхнього Хабірова та нашого Мінніханова — то наш дурень таки трохи меншим ідіотом здається! Підтвердженням тому ситуація з нещодавнім влучанням українського дрона до Салаватівського НПЗ, розташованого за 1500 км від лінії фронту.

Харків’янин Юрій Галушко у 2013 році одружився і став жити з дружиною у сусідньому Білгороді, де працював охоронцем на заводі металоконструкцій та за півтора десятиліття шлюбу нажив двох дітей.

З роками Юрій почав втрачати зір, а грошей на операцію не було. Зір для охоронця дуже важливий — без нього нікуди. Крім того, Юрій дуже любив читати і не міг жити без книг. Він вирішив піти до армії, адже там обіцяли великі виплати. Так Галушко потрапив до 10-го танкового полку 8-ї армії ПВО і був відряджений до в/ч 24314 біля Олександрівки в районі міста Валуйки (Куп’янський напрямок фронту). Незабаром йому надали звання молодший сержант.

Організація вже почала процедуру визнання себе банкрутом, пише  «Правда ПФО». Саме ця структура, окрім громадської діяльності, спільно з військовими займається питаннями обміну військовополонених, а також реабілітацією військовослужбовців.

Оскільки людське життя в Росії нічого не варте, то, з погляду Кремля, гуманітарна організація — це зайве витрачання бюджетних грошей, які могли би піти на війну.

З іншого боку, може, воно і на краще — «Червоний Хрест» у Росії помічено за допитами полонених солдатів ЗСУ, наче це й не гуманітарна організація, а парамілітарна. Якщо вони так поводяться з чужими солдатами, хоча мають бути до них нейтральними, то ніхто не змусить таку «гуманітарну» організацію протестувати проти військових злочинів або проти створення загороджувальних загонів у своїй армії. Навіщо тоді потрібна гуманітарна організація, яка виконує свої обов’язки вкрай вибірково — ці хочу, а інші не буду?

Раніше намагалися розкидати по одній новині у різні номери, щоб не впадав у вічі масштаб втрат. Тепер під похорони виділили газетну сторінку.

Молоді башкири, татари, які ще не встигли створити сім’ї та народити потомство, нищаться щодня. Все заради того, щоб Путін ще 6 років грав у хокей у підземному бункері та насолоджувався кисневими коктейлями й масажними салонами у своїй резиденції.

Читаю на сайті «Вільного Ідель-Уралу»: «Батьки цього хлопця з Татарстану дали йому звичайне ім’я — Айдар. Але психічне здоров’я Айдара порушилося ще дитинстві, а потім, під впливом імперської та комуністичної пропаганди, він виріс повним психопатом. Досягнувши повноліття, Айдар змінив свої дані та став Феліксом Едмундовичем Дзержинським 1989 року народження. На честь одного з ватажків більшовицьких катів за часів Великого Терору, який здійснювала радянська влада».

У каналі «Пошук інфо з репресантів після провокацій у Баймаку» родичка активіста написала, що Закі зараз уже краще, він почав потроху ходити, попросив ліки для шлунка та заспокійливі.

24 квітня Закі сам приїхав у дільницю, бо 19 квітня поліцаї пригрозили подати його до розшуку, якщо не прийде. Тоді ж його відразу затримали. Затримання було о пів на сьому ранку, а вже за годину він надійшов до лікарні, після чого добу пробув у комі, повідомляють пабліки «ЗПЛ» та «RusNews».

Поки в Башкортостані росіяни збудували нову стратегічну залізницю, під Маріуполем зруйнувався останній радянський міст. Ось що означає 30 років української окупації — нічого не будували, нічого не ремонтували та користувалися лише радянською спадщиною, а тепер позбулися останнього мосту.

Ой, навпаки.

«На фасаді будівлі МДПУ ім. М.Є. Євсєв’єва тепер красується портрет російського педагога, письменника Костянтина Ушинського, а також його цитата: “Поки жива мова народна в устах народу, доти живий і народ”. Вражає та змушує задуматися!» — такі новини рознесли на всі вуха ватні паблики.