Місяць: Листопад 2022

З початку існування Московського князівства головною турботою його правителів було розширення своїх володінь. Уся історія цього державного утворення — безперервний процес агресії щодо навколишніх країн і народів. Про це розповідає «Кол Шәриф».

Бо Газпром намагається компенсувати свої збитки від втрати європейського ринку за рахунок своїх співгромадян. Але замерзне все одно Європа, в якій і клімат тепліший — вони ж не звикли до морозів…

Раніше ми неодноразово писали про те, як відомий рупор чекістів «Столиця С» поливав брудом лідера ерзянського національного руху Сиреся Боляєня. Тепер пропагандистам з Мордовії здалося, що треба розширювати поле діяльності та писати не лише про поганих ерзян, а й про поганих башкирів.

Колись давно, у 50-ті роки минулого століття, у найкращого американського тренера з боксу запитали, як йому вдається виховувати знаменитих чемпіонів? Яку методику використовує для вирощування непереможних бійців, як-от абсолютний чемпіон світу Джо Луїс. Тренер без особливих роздумів відповів: «Я ходжу до церкви!» Його перепитали ще раз – про способи селекції, проведення індивідуальних тренувань, про особливі педагогічні прийоми. Тренер повторив свою відповідь: «Я ходжу до церкви і молюся Богу, щоб він посилав мені більше таких хлопців, як мій Джонні!»

Для більшість росіян — це невід’ємна частина держави й свого роду привід гордості, адже вона славиться неймовірними природними багатствами, а території її величезні.

Очільник Башкирського національного політичного центру Руслан Габбасов і його соратники звернулися до Володимира Зеленського. У відкритому листі вони закликали президента України ініціювати розгляд Верховною Радою України проекту постанови «Про визнання Республіки Башкортостан окупованою територією».

Школа №1186 імені Муси Джаліля вже 25 років є єдиною школою Москви з татарською мовою навчання, де її вивчають як рідну. Коли її відкривали, у Московському окрузі було 528 шкіл і жодної татарської, попри величезну татарську діаспору в Москві.

Школа №1186 імені Муси Джаліля вже 25 років є єдиною школою Москви з татарською мовою навчання, де її вивчають як рідну. Коли її відкривали, у Московському окрузі було 528 шкіл і жодної татарської, попри величезну татарську діаспору в Москві.

Після перших боїв туристи з Марій Ел нарешті зрозуміли, що Лисичанськ — не їхня Батьківщина, і вирішили звалити додому. Але не всі встигли збагнути і тому грошей додому не привезли.

«У сучасній війні ти помреш без будь-якої на те причини, навіть не встигнувши зрозуміти, що трапилося» (с) Е. Хемінгуей

Тому концепція «та нас просто в тилу поставлять блокпости охороняти» або «ми подивимося і, якщо воно того не варте — напишемо “відмовні”» — просто не працює, бо «прилітає» в глибокий тил навіть на території РФ, а «відмовні» можна просто не встигнути написати, загинувши, навіть не доїхавши до фронту.

Та й командири всіляко перешкоджатимуть відмовникам. Вони не для того набирають гарматне м’ясо, щоб воно туди-сюди каталося. Шлях лише в один бік.

Дата, яка зі шкільної лави вбивалася у свідомість радянських школярів як священна, досі нікуди не пішла з російських шкіл. Про неї почали говорити менше, оскільки путінська влада не може допустити, щоб якісь події минулого захоплювали зомбоване населення більше, ніж звершення самих путіністів. Тому на перший план виходить вигадане путінськими методистами свято 4 листопада — День Народної Єдності.

Дві цитати з форумів «Вільного Ідель-Уралу».

Автор № 1: «Бо татари й Татарстан навіть і сьогодні на території сучасного ПФО виконують роль локомотива, як економічного, так і регіонально-політичного. Не секрет, що на території Ідель-Уралу тільки там, де татари зуміли зберегтися більш-менш компактно, певною мірою навіть завдяки їм, зуміли вціліти й ерзя, й марі, й чуваші, й удмурти… Татари завжди були тією самою віссю виживання всіх етнічних мас Ідель-Уралу, відіграють ту саму роль, що сьогодні німці та Німеччина в ЄС».

Автор № 2: «Ну, не варто займатися самозвеличуванням та самомилуванням, навіть якщо в цьому є якась частка правди, це щонайменше нескромно».

З розумінням ставлюся до думок обох авторів, підписався б під їхніми постами, але…

Татари – не монолітна маса. Головна «лінія водорозділу», яка матиме значення найближчим часом – протистояння між імперцями та регіоналістами. Ось як це описує татарський публіцист Ленар Міфтахники.

Тут навіть гадати не треба, чию молодь росіяни заберуть першими. Коли чужі закінчаться, візьмуться й за своїх. Їм не вперше — своїми вони не дорожать, так само як і чужими. Ними керує лише «імперський дух».

Зупинити це божевілля можна лише зруйнувавши цю недодержу.

І вони це дуже добре розуміють і відчувають. Відчувають, що програш імперії запустить відлік днів до її кінця.

Тому провокують розбрат і міжусобицю всередині національно-визвольних рухів, щоб ми не могли бути сильнішими і згуртованішими.

Це свято відзначається у республіці з 1992 року. Конституцію Татарстану було прийнято 6 листопада 1992 року на XII сесії Верховної Ради республіки. Пафосну фразу «створення цього важливого правового документа відіграло значну роль розвитку політичної системи регіону» важко спростувати. Але що зрештою? А які були сподівання, ви пам’ятаєте?

Кадиров має свою кишенькову армію, а кожен губернатор потихеньку створює свої «національні» батальйони.

Пригожин не може залишитися осторонь — тому спочатку в Курській та Білгородській областях, а пізніше й по всіх регіонах РФ він набиратиме підрозділи своїх ручних військ.