Посмішка барса

Посмішка барса

Колись давно, у 50-ті роки минулого століття, у найкращого американського тренера з боксу запитали, як йому вдається виховувати знаменитих чемпіонів? Яку методику використовує для вирощування непереможних бійців, як-от абсолютний чемпіон світу Джо Луїс. Тренер без особливих роздумів відповів: «Я ходжу до церкви!» Його перепитали ще раз – про способи селекції, проведення індивідуальних тренувань, про особливі педагогічні прийоми. Тренер повторив свою відповідь: «Я ходжу до церкви і молюся Богу, щоб він посилав мені більше таких хлопців, як мій Джонні!»

Я теж у своїх зверненнях до Аллаха прошу його допомагати народу Татарстану у відстоюванні прав і гідності нашої нації. Прошу збагнути тих, хто ще не зрозумів, що головні наші вороги – це наша власна інертність, небажання поглянути на себе з боку, зануреність у дрібні побутові проблеми.

У Татарстані вистачає сміливих і відчайдушних хлопців, здатних виявляти силу та наполегливість у досягненні поставленої мети.

Пробувати залякати татарина – найчастіше порожня витівка, що викликає таку протидію, такий спалах справедливого гніву, що мало не здасться.

Все це доведено століттями участі татар у різних війнах і конфліктах. Ніколи й ніде татари не пасли задніх. Виявляти хоробрість і відвагу в наших земляків у крові. Причому вони роблять це молодцювато, з зухвалою татарською посмішкою на обличчі. Посмішкою барса.

Я чекаю, коли ж у політичне життя РТ увіллються нові хвилі цих хлопців, здатних на яскравий і безстрашний вчинок на благо свого гідного народу. Чекаю, коли ж молодь із наших сіл і міст відчує поклик часу та відгукнеться на нього масовими виступами. Татарстан може і має бути самостійною державою, яка займає помітне місце у міжнародному співтоваристві. Сотні татарських знаменитостей сьогодні позиціонуються у світі як представники Росії. Але ж це не так! Татарські імена присутні у списках зірок спорту та мистецтва, світил науки, маяків бізнесу тощо. А в Україні один із найбагатших на сьогодні людей країни теж татарин – Рінат Ахметов. Знай наших! Татари здатні досягати успіху у будь-якому напрямі людської діяльності. Здатні вони й на перебудову своєї країни. Потрібно тільки прищеплювати нашій молоді у великих містах чи маленьких селищах і селах гордість за досягнення татар і віру у власні національні сили, без підказок та контролю з Москви.

Більше б нам таких бійців, як брати Кашапови та Фузія Байрамова, які не бояться вголос відстоювати свої погляди й ідеї, ризикуючи при цьому не успішною кар’єрою, а особистою свободою. І ще!

От би нам налагодити надійний зворотний зв’язок, простягнути нитку порозуміння між борцями – ідеологами та сміливцями – бійцями з вулиці, простого народу. Вони чуйно реагують на несправедливість, але не завжди вміють остаточно розібратися у її причинах і організуватися для загальнонародного відстоювання людської правоти.

Потрібні лідери, їх зараз недостатньо. Тут має сказати своє слово інтелігенція, чия роль у сучасних реаліях виглядає як роль мудреця. Він може і не брати участі у вуличних зіткненнях, але чесно й самовіддано спрямовувати прагнення народу в потрібне русло. Як це зробила Ф. Байрамова під час з’їзду Всесвітнього конгресу татар. Їй не дали слова, не надали можливості висловити своє бачення проблеми, просто відсунули вбік. І що зробила хөрмәтле, лаеклы хатын Фузія? Вона просто підвелася і пішла. Вона не рвалася силоміць до трибуни, не билася з організаторами. Вона всього лише відмовила їм у довірі. Не прийняла запропонованої ролі догодливої ​​підспівачки. І всім стала зрозумілою оцінка цього з’їзду, точніше, його справжня ціна. Ф. Байрамова взяла на себе відповідальність і вказала спосіб реагування на обман. Іншими словами – виконала покликання лідера. Більше б нам таких чоловіків і жінок – розумних, освічених, високоморальних і незламних.

Чекаю моменту, коли сміливці з вулиць татарських міст, міські партизани, знайдуть у боротьбі своїх героїв, коли викристалізуються з-поміж них нові лідери. Прошу Аллаха про послання татарам гідних ідейних ватажків. А відчайдушних сміливців у татар завжди вистачало. Вони не забаряться сказати своє слово. І зуміють навіть за умов найважчої боротьби посміхатися посмішкою барса.

Напишіть відгук