Розстріл не такий однозначний: 7 листопада — день початку так званої «великої» Жовтневої революції

Дата, яка зі шкільної лави вбивалася у свідомість радянських школярів як священна, досі нікуди не пішла з російських шкіл. Про неї почали говорити менше, оскільки путінська влада не може допустити, щоб якісь події минулого захоплювали зомбоване населення більше, ніж звершення самих путіністів. Тому на перший план виходить вигадане путінськими методистами свято 4 листопада — День Народної Єдності.

Однак повністю відійти від радянської концепції історії путінський режим не може, оскільки методи порад дуже вдало можна поєднувати з методами нацистів, народжуючи нову ідеологію, небачену раніше — рашизм.

Які ж методи подання інформації щодо «Жовтневої революції» використовують сучасні школи РФ?

Спочатку, як у СРСР, діти читають вірші про прославлення Червоного жовтня, потім вчителі розповідають дітям, чому зазначена «революція» — «це добре», потім ідуть цитати більшовицьких вождів, історії про те, з яким розмахом цю дату відзначали раніше і голосіння про те, що «був день, був рік, була епоха…».

Що з нововведень? Їх дуже мало. Основні тези такі самі, які використовує старий цар у всій своїй пропаганді, веденню якої він навчався у школі КДБ: на всі заперечні коментарі та запитання відповідати, що «не все так однозначно, були різні моменти. Було і хороше, і погане, але ми не можемо зараз дати тому часу абсолютно чітку оцінку, адже сто років — дуже малий термін для об’єктивності оцінювання».

Універсальний метод, яким можна спробувати спростувати будь-яку історичну подію, будь-яку підлість, будь-яке злодіяння та будь-яку тиранію.

Але на що саме змушені старанні зомбі-учні відповідати такою завченою абстрактною маніпуляцією?

Звісно ж, на аргументи про масові репресії та про червоний терор, жертв яких періодично знаходять і донині в найрізноманітніших місцевостях колишнього СРСР — така велика кількість убитих комуністами.

Але зараз це «неоднозначно». Подумаєш, ну вбили людей — і що? Вони ж заслужили. Просто так не вбивають. А може, це помилка? Усі помиляються, це треба зрозуміти та пробачити. Адже винна не держава — це перегини на місцях.

Ось зомбі-учні і вчать, як убили їхніх родичів і навіть предків, але на благо їхнього нинішнього буття. Якби їх тоді не вбили, то зараз ці учні б «не жили».