Татарський локомотив

Дві цитати з форумів «Вільного Ідель-Уралу».

Автор № 1: «Бо татари й Татарстан навіть і сьогодні на території сучасного ПФО виконують роль локомотива, як економічного, так і регіонально-політичного. Не секрет, що на території Ідель-Уралу тільки там, де татари зуміли зберегтися більш-менш компактно, певною мірою навіть завдяки їм, зуміли вціліти й ерзя, й марі, й чуваші, й удмурти… Татари завжди були тією самою віссю виживання всіх етнічних мас Ідель-Уралу, відіграють ту саму роль, що сьогодні німці та Німеччина в ЄС».

Автор № 2: «Ну, не варто займатися самозвеличуванням та самомилуванням, навіть якщо в цьому є якась частка правди, це щонайменше нескромно».

З розумінням ставлюся до думок обох авторів, підписався б під їхніми постами, але…

Згадується один комічний персонаж, який казав: «Вкрали коня, і віз, і сіряк, і шапку. А листа я в шапці сховав, щоб, якщо шапку вкрадуть, то хоч лист цілий буде!»

Що користі радіти «татарському локомотиву», якщо він на всіх парах мчить у бік прірви?

Так, на сьогоднішній день татари збереглися ще як самобутній етнос, але він перебуває на межі розчинення в російському імперському суперетносі. Пам’ятаєте, як було з Римською імперією у V столітті? Вона розпалася, але на її уламках почали виникати нові держави. Елементи етнічної мозаїки розсипалися, процес етногенезу пішов новою дорогою та тривав у деяких місцях Європи до ХІХ століття. У результаті народжувались і розвивалися нові народності та національні культури, які раніше не існували на карті Європи: французи, англійці, німці, чехи, румуни. Ймовірно, що гіпотетичний розпад Російської Федерації може дати поштовх аналогічним процесам.

На території колишнього Казанського ханства процес асиміляції татар відбувається з різною інтенсивністю. Якщо частина відторгнутих у татар земель (Самара, Саратов, Оренбург та ін.) охоплена процесом зникнення татар активніше, то «ядерний» Татарстан ще тримається. Він намагається боротися, здатний ще народжувати ідеї державної незалежності, висувати адептів цієї ідеї, підтримувати живим вогонь національної культури та мови, голосно заявляти про право на самобутність і суверенітет. Але загрози на сьогоднішній день такі, що викликають обгрунтоване хвилювання передової частини татарської інтелігенції і мислячого шару татарського народу. Основна загроза – рішення уряду РТ, прийняте під диктовку Москви, про добровільність вивчення татарської мови у загальноосвітніх школах Республіки.

Татар вдарили по найбільш незахищеному та хворому місцю, заявивши, з одного боку, про можливість вибирати мову навчання за бажанням, а з іншого – забравши перспективу побудови успішної особистої кар’єри у випускників татаромовних шкіл і класів – інститути ж переважно російськомовні. А пропаганда різних видів доповнила арсенал антитатарської зброї: все найкраще і найуспішніше, наймодерніше, найяскравіше і найпомітніше представлялося телебаченням, ЗМІ, як продукт «великої російської культури».

Музичні твори, концертні програми, перекладна література, різні телешоу, паблік рілейшнз, різноманітні види реклами – все це море інформації існує у Татарстані російською мовою. Комерція диктує свої правила, адже культурна продукція – теж товар. Хто перекладатиме книги татарською мовою, якщо це ставить під загрозу тиражі? Навіщо знімати шоу рідною мовою, якщо потім можуть виникнути труднощі із продажем для повторного прокату в інших регіонах? Навіщо виконувати пісні татарською, якщо хочеш пробитися на топові конкурси чи гастролювати по всій Росії й за кордоном? Тому і виникає ситуація «вмирання» мови, згодом культури, а потім самобутнього народу.

Нікому з татар розжовувати цю ситуацію немає потреби, всі все бачать. Бачать, наприклад, «безмовних» татар (що втратили знання мови або відмовилися від вивчення), бачать тих, хто на питання про національну належність відповідає «росіянин» (так простіше). Бачать, як розмивається ментальність, як у національному характері з’являються невластиві справжньому татарину риси.

Мине ще років двадцять-тридцять – і мова татар стане реліктом: начебто вона є, а начебто й ні. За умови збереження нинішньої влади в РФ (з тим самим ізоляціоністським трендом у політиці та житті держави взагалі) та вірнопідданічного підлабузництва влади РТ автора посту про «татарський локомотив» та «вісь виживання всіх етнічних мас Ідель-Уралу» просто мало хто зрозуміє. «Завдяки татарам зуміли вціліти й ерзя, й марі, й чуваші, й удмурти…» А хто такі ці ерзя, й марі, й чуваші, й удмурти? Де ви їх бачили? А татари завжди були вірними братами росіян, тож і злилися в одній мові та культурі.