Місяць: Вересень 2022

Володимир Путін любить згадувати не лише про єдність російського й українського народів, а й про єдність народів у складі Росії. Однак далеко не всі представники етнонаціональних (та й деяких «російських») суб’єктів Російської Федерації підтримують розв’язану війну і хочуть брати в ній участь. Про це розповідає The Insider.

Багато оглядачів-міжнародників висловлюють думку, що у разі військової поразки Росії в Україні та наступного періоду нестабільності з перспективою ймовірного розвалу РФ, до влади в країні можуть прийти зовсім не ліберали-імперці, а ще рознузданіші шовіністи з відверто фашистськими поглядами. При цьому розглядається варіант відходу Путіна в тінь та висування на роль Спасителя Вітчизни Рамзана Кадирова. Малоймовірно? Нехай так, але скажіть, хто зможе щось заперечити, якщо силовики на чолі з наляканим Путіним захочуть таким шляхом зберегти свою країну-годівницю? На роль ката всієї Русі кандидат цілком підходить і готовий особисті гарантії дати. Чеченці слово тримати вміють.

Коли в майбутньому, вже в незалежних республіках, московити, які залишилися там, будуть вам говорити, що не варто міняти імперські назви топонімів на місцеві або зносити імперські пам’ятки і прибирати імперську псевдоісторію зі своїх підручників — згадуйте ці картинки.

Колишній командувач армії США в Європі генерал Бен Ходжес закликав починати готуватися до розпаду Росії з низки причин і зменшити геополітичні наслідки цього процесу.

Останнім часом у російському інфопросторі якось різко почали з’являтися вкидання про мобілізацію. Таке враження, що влада тестує цю ідею — як зайде.

У разі позитивного для України результату війни яким він може бути для Росії?

Вивчивши бажання колоніальних народів РФ і можливості самої імперії зберегтися в первозданному вигляді, можна передбачити не дуже добрі шанси керівництву РФ пропетляти між крапельками.

Як на таку перспективу дивиться довколишній світ? Кожен по-своєму, кожен намагається збудувати прогноз на свій лад. Але можливий розпад Росії лякає майже всіх – США, Європу, Китай.

Мобілізуючи сили для війни в Україні, Кремль зробив ставку на формування підрозділів у бідних російських регіонах, зокрема національних республіках, і це дало несподіваний результат. Батальйони, сформовані за етнічним чи земляцьким принципом, не горять бажанням воювати за Москву, і що гіршим стає стан справ на фронті, то сильніше зростають антивоєнні настрої і серед самих солдатів, і в їхніх рідних регіонах. Враховуючи, що за війною почалася економічна криза, соціальна напруга стає по-справжньому вибухонебезпечною, ось тільки якщо раніше регіони почувалися безсилими, то тепер вони мають свої маленькі армії. Про це йдеться в матеріалі The Insider.

Чи можна здобути незалежність, винісши це питання на референдум – якщо йдеться про справжній референдум, а не те, що зазвичай влаштовує РФ на підконтроольних їй територіях? Ось що на це запитання відповів очільник Башкирського політичного центру

Руслан Габбасов.

Словосполучення «вільна Росія» дедалі сильніше нагадує «запашне лайно» (або «оптимістична трагедія», якщо шляхетніше). Чому не варто мати справ із тими, хто вживає словосполучення «вільна Росія»? Про це розповідають на каналі ініціативної групи «Мирний Опір СПб – Вільнюс», підбиваючи підсумки так званого Конгресу Вільної Росії, який пройшов у Майшягалі під Вільнюсом.

Що кажуть противники незалежності наших республік? Який у них найвагоміший аргумент? Вони лякають людей війною та кров’ю. Мовляв, російські такі брати, ну, так переживають за долю, скажімо, башкир — що неодмінно застосують зброю проти тих, хто захоче попрощатися з РФ і вирватися на волю.

Системою цінностей, де на вершині – життя людини, її свобода та гідність. А ще – інститут репутації.

Останнє геть-чисто відсутнє в РФ. Та й перше, і друге теж. Нестримно і без наслідків брешуть усі – Путін, котрий кожні 5 років обіцяє успіхи, прориви та нові стандарти, і місцеві маріонетки, яких Москва ставить керувати колоніями.

Русофобія – термін дуже обтічний, його зручно використовувати у кремлівській пропаганді. І самі росіяни справді часто вірять, що русофобія – це щось історично необґрунтоване, наслідок підступів ворогів чи загадковий вірус, який уражає начебто притомних людей. Завдяки посиленому педалюванню теми русофобії (і тим більше доведення цього й так маніпулятивного поняття до статусу виправдання будь-якої агресії) багато хто перестав сприймати її серйозно. Українці тепер жартують: «Наша русофобія досі недостатня». Однак практика показує, що етнічні росіяни можуть цілком комфортно існувати в таких країнах із русофобською репутацією, як, скажімо, балтійські. У чому тут справа і як росіянам уберегтися від русофобії? Про це розповідає на Postimees публіцист і громадянський журналіст Владислав Велижанін.

Дуже правильні питання редакції каналу «Записки горця». Думати про зміни треба до того, як вони настали, а не після. Інакше це роздуми про історію.

У Грузії під час проходження Єдиного національного іспиту абітурієнти мають можливість обрати, крім грузинської, ще вірменську й азербайджанську мови проходження тестування.

Для підтримки ура-патріотичних настроїв у суспільстві стає недостатньо лише офіційної пропаганди «в низах» і гебістського вміння блефувати «нагорі». Положення на фронтах свідчить, що Путіну треба щось міняти. У цьому спостерігачі фіксують певні зрушення у свідомості російського населення. Ні, воно, як і раніше, схильне до ідеї апостольського руху високодуховного російського світу на бездуховний Захід, але ось приносити в жертву цій ідеї себе самого – ось із цим ситуація змінюється, хоча поки що мікроскопічними кроками.