Олександр ІІ Навальний чи Рамзан Джугашвілі?

Олександр ІІ Навальний чи Рамзан Джугашвілі?

Багато оглядачів-міжнародників висловлюють думку, що у разі військової поразки Росії в Україні та наступного періоду нестабільності з перспективою ймовірного розвалу РФ, до влади в країні можуть прийти зовсім не ліберали-імперці, а ще рознузданіші шовіністи з відверто фашистськими поглядами. При цьому розглядається варіант відходу Путіна в тінь та висування на роль Спасителя Вітчизни Рамзана Кадирова. Малоймовірно? Нехай так, але скажіть, хто зможе щось заперечити, якщо силовики на чолі з наляканим Путіним захочуть таким шляхом зберегти свою країну-годівницю? На роль ката всієї Русі кандидат цілком підходить і готовий особисті гарантії дати. Чеченці слово тримати вміють.

Уявімо, Кадиров-цар перетягує до Москви всю Чечню (а те, що жителі Чечні всі, як один, незважаючи на політичне забарвлення, підтримають земляка, можна не сумніватися). «Навести лад» Рамзан Ахматович зуміє. Незгодним не те що рот заткне – язика відріже. На фронт пожене всіх без винятку, війна затягнеться надовго – чудовий привід лише посилювати режим, підшукувати союзників і створювати нові коаліції з такими ж країнами-паріями. Грати у вибрану гру можна дуже довго, запас міцності зберігається.

От і царюватиме такий собі оновлений Сталін, за яким і зараз плаче половина Росії. Вони ще й радітимуть. До речі, підтримку він може черпати і серед мусульманської громади Росії, частину якої зуміє (кого обіцянками будівництва Великого Халіфату, кого чудовим кар’єрним зльотом, когось погрозами та жорстокістю, когось банально грошима) схилити на свій бік. Росіянам буде відведено декоративну роль «титульної нації», а фактично їх залишать тими ж рабами, що вони і зараз є. Найбільш борзих із тих, хто називає себе росіянами, просто знищать чи зламають, інтелігенцію «заметуть під килим», відправивши до «таборів перевиховання». Загалом і в цілому все розвиватиметься тим же шляхом, що й завжди було в Росії, але тільки жорсткіше, безкомпромісніше, неоглядки. Я б навіть сказав, хвацько і молодцювато (кавказці це люблять себе показати, пред’явити публіці доблесть і геройство) надовго поставлять Росію-матінку рачки.

Отже, імператор-ліберал Навальний і іже з ним – це не найгірший вибір. Із ним можна обговорювати проблемні напрямки політики. У разі незгоди – апелювати до міжнародних авторитетів, подавати до міжнародних судів, залучати на свій бік прогресивних росіян. Варто сподіватися, що за лібералів хоч трохи прислухатимуться до думки незгодних. Хоч скільки-небудь наблизить процедуру виборів до міжнародних стандартів, а суди – до принципів непідкупності та справедливості. З’явиться надія на проблиски справжнього самоврядування на місцях, а в перспективі – заявка на розвиток справжньої демократії. Мої припущення будуються на допущенні можливості «пролонгованого розпаду імперії», де процеси ні, не трансформації, а саме розпаду підточуватимуть підвалини протягом кількох років. Де національні утворення відкусуватимуть від пирога імперського суверенітету частинами, вигризаючи право на самостійне життя, як це було з Британською імперією.

Але в нашому випадку потрібно пам’ятати головне: гіпотетична ліберальна РФ – це все одно не Велика Британія.

Російському рабу, як основі імперського фундаменту, для того, щоб утриматися від саморозпаду, потрібен міф про велич, інакше, прокинувшись одного ранку і не знайшовши навколо себе Великої Росії, від перспективи безглуздого і нікчемного існування йому хоч об стіну голову розтрощи!

Тому навіть ліберальні імперці навряд чи підуть британським шляхом і добровільно віддадуть право на самовизначення колоніальним народам. Радше еволюціонуватимуть або у бік фашизму, або у бік розпаду.

Про другий, кадировський варіант і думати не хочеться. Це втілений у реальність кошмарний сон, хоча як альтернатива розпаду Великої Росії може багатьох великоросських рабів задовольнити.

Можливо, шановний читачу, вам обидва варіанти не до душі. Що й казати, мені вони теж мало подобаються. Тому застережуся – запропоновані до розгляду «кейси» розвитку подій лише привід для аналізу ситуації в РФ напередодні можливих змін. Майбутнє національних утворень у нинішньому складі нашої країни залежить значною мірою від нашої з вами активності. Відкривається вікно можливостей боротьби. Синхронний, сильний виступ зі злободенними вимогами в такий момент має більше шансів бути почутим. У разі ж глухоти влади до поставлених гострих питань активна частина населення республіки, що бореться, отримує можливість разом із народом реалізувати своє право змінювати державний устрій, форму правління та політичний режим у республіці, вирішувати питання про вступ / не вступ до міждержавних об’єднань тощо. Тобто народ отримує всю повноту влади.

Якщо момент буде втрачено, то, боюся, варто розглядати ймовірність життя в умовах Темної імперії.

Нам тільки здається, що ми вже знайомі з усіма формами фашизму. Насправді для людиноненависницької творчості тут ще досить простору.

Тому не проґавте момент, земляки. І головне! Припиніть дріб’язкові розбирання! Згадайте, як Сталін весь Кавказ «помирив», усі відразу один одного обіймати кинулися, хоч продовжували потай дутися і злитися. Від такого «миру» досі всім одне горе, але під загрозою колимського концтабору й не на таке погодишся.

Тому: чекаємо, готуємось, боремося й об’єднуємося!

Корреспондент

Напишіть відгук