Що будувати на руїнах?
Дуже правильні питання редакції каналу «Записки горця». Думати про зміни треба до того, як вони настали, а не після. Інакше це роздуми про історію.
Ізюмський напрямок, звісно, зараз виглядає основним. Але частина резервів окупантів, перекинутих, зокрема з Ізюму, на південь, зібралися, як у пастці, на правому березі Дніпра. Це 20-тисячне, найбільш боєздатне, угруповання окупантів без можливості отримувати постачання чи відступати. Через Хаймарси та безпілотники, що знищують понтонні переправи та баржі.
Херсонська операція, за Ізюмською, може стати ще більшою катастрофою для Путіна. З Ізюма поки що вдалося втекти (але там велике угруповання ще може опинитися в оточенні), з правого берега Дніпра з технікою та живими не втекти.
Ці успіхи ЗСУ змінюють не лише військову, а й політичну повістку – про те, що буде у разі військової поразки Москви, настав час уже реально думати. І в Москві, і в Сибіру, і на Кавказі.
Так ось Кавказ до цього порядку абсолютно не готовий. Більшість не може вибрати свій бік навіть у цій, зрозумілій, як чорне та біле, війні.
Так, на боці України воюють сотні чеченців і дагестанців, десятки кабардинців. Це крапля у морі. Росіяни теж є в українській армії з 2014 року, їх багато, але якоїсь політичної сили, яка б могла претендувати на перехоплення управління в Росії, не оформилося. Навіть чеченці не можуть створити політичного центру.
Для Кавказу, окрім вибору сторони конфлікту, проблемою є вибір політичної моделі.
Грубо – ісламську чи світську державу будувати? Останні 25 років на передовій боротьбі за незалежність були практикуючі мусульмани, та й зараз у національних батальйонах воюють переважно прихильники шаріатської моделі.
Така сама проблема у росіян. Воюють або консерватори, зокрема вкрай праві, за переконаннями близькі «Азову», або крайні ліві. А у Вільнюсі засідають «хороші, красиві та чисті» росіяни, які навіть Пономарьова з його радикальними, але радше за медійними проектами не хочуть бачити. Простіше продовжувати милуватися собою у своїй рафінованій тусовці.
Потрібно або перезавантажити кавказькі, татарські, російські – всі – спільноти та побудувати політичні машини, готові вбудуватись у сучасний світ, разом чи окремо. Або змиритися з десятиліттями повільного гниття вбитої цією війною чекістської держави.
Напишіть відгук