7 млн ​​за п’яницю, або Чи Путін проводитиме мобілізацію?

Для підтримки ура-патріотичних настроїв у суспільстві стає недостатньо лише офіційної пропаганди «в низах» і гебістського вміння блефувати «нагорі». Положення на фронтах свідчить, що Путіну треба щось міняти. У цьому спостерігачі фіксують певні зрушення у свідомості російського населення. Ні, воно, як і раніше, схильне до ідеї апостольського руху високодуховного російського світу на бездуховний Захід, але ось приносити в жертву цій ідеї себе самого – ось із цим ситуація змінюється, хоча поки що мікроскопічними кроками.

Якщо пройтися соціальним зрізом і оцінити ставлення населення до можливої ​​загальної мобілізації, чутки про яку циркулюють на просторах «Великої та Неподільної», то виходить, що «глибинка» без роботи, грошей і перспектив бачить у військовій службі спосіб вирватися зі злиднів і павутини іпотечних та інших боргів і часто сама ініціює відправлення родичів на війну в надії отримати «шалені» за мірками сільського життя виплати, хай і через смерть родича.

Але й такі «добровольці» не дуже поспішають на війну. Доводиться набирати серед вже зовсім соціального дна, патолочі, «беззубих» (не від старості, а від безгрошів’я і пофігізму до власного здоров’я).

Інша група нашого зрізу – забезпечені жителі міст, які намагаються у будь-який спосіб уникнути мобілізації.

Різнить ці категорії те, що перша група на сьогоднішній день узагалі не має власної думки щодо війни, а друга – не здатна виразно її сформулювати та відстоювати. Подолати формулу «начальству видніше» другій групі поки що не вдається. Очевидно, все стопориться на етапі «Путін не правий, але ж не можна…» Далі йдуть міркування про неприпустимість «забривати чоло» певної категорії чоловіків призовного віку, до якої ймовірний призовник зараховує себе. Обидві згадані групи тікають від здорового аналізу ситуації, щоб не дійти непотрібних висновків, на кшталт «давайте щось робити», «годі мовчати» чи бодай «не все гаразд у данському королівстві».

Тому поки все залишається, за великим рахунком, без змін.

Та й 7 мільйонів рублів за загиблого родича на сьогоднішній день у російській глибинці ого-го які гроші! Такі гроші часто стають об’єктом заздрості сусідів або односельців. Самі поміркуйте, покійний одразу робить кар’єру: по-перше, герой, хоча до цього був беззубим пияком, а по-друге, успішний здобувач грошей для сім’ї, не те що багато інших таких же п’яниць із того ж села.

Президент РФ знає, що оголошення загальної мобілізації може призвести до небажаних наслідків. Занадто багато хто може піти у відмову і перейти на напівлегальне становище. Навіть якщо ці пасивні спроби вирватися із залізних лап держави не будуть ніким інтегровані, все одно з’являється ґрунт для успішної контрпропагандистської агітації опозиційних сил. Потрібно сказати і про економічну тяжкість цього заходу. Адже збільшення видатків Держбюджету з нинішніх 15% (на ведення «СВО») до ймовірних 70% (на розгортання загальної мобілізації) може розбалансувати економіку країни так, що настануть тектонічні наслідки. Країна може розвалитися.

Ще один аспект проблеми загальної мобілізації – доведеться оголошувати війну. Гіпотетичні наслідки такого кроку: виключення РФ із РБ ООН, позбавлення голосу у ньому. Для РФ втратити такий інструмент, як право вето, небажано.

Ще й побоювання щодо настроїв у самій російській армії вимагають додаткового зважування в оцінці можливості проведення мобілізаційних заходів. Адже якщо озброїти масу народу, то це такий собі захід, з не до кінця прогнозованими наслідками. А раптом, як у 1917 р., багнети повернуть усередину країни? Адже тоді теж усе починалося з патріотичного піднесення, «йдемо німців бити», «рятуємо братів-слов’ян», а закінчилося тим, що всю сім’ю монарха-імператора розстріляли, і багато пролетарів потім ще ображалися, що не дали царівен зґвалтувати.

Тому приймати рішення про проведення загальної мобілізації керівництву РФ потрібно, пам’ятаючи: хоча революції в Росії бути не може, зате можуть траплятися голодні бунти та «безглузді та нещадні» пугачовські повстання.

Бункерний дід вважає, що від такого варіанту розвитку подій він застрахував себе, підготувавши для зовнішнього застосування ядерний арсенал, а для внутрішнього – Росгвардію. І що всі сидітимуть і тремтітимуть. Хай би собі в такій упевненості й залишався, так було б найкраще, але він боїться. Незважаючи на фізіономічні кривляння професійного гравця в покер, на всю цю браваду з посмішками на навчаннях із Шойгу та Герасимовим. Видно, що нервує та боїться. Тому може перед кінцем і на такий крок піти, як загальна мобілізація. Відкидати цей варіант не варто.

Окремо хочу звернутися з цього приводу до земляків-татар та сусідів-башкортів: підлягання загальної мобілізації буде для вас рівносильним війні проти самих себе, свого вільного та демократичного майбутнього в незалежній країні. Це я так, про всяк випадок, земляки.