Із лап бурого ведмедя в пазурі до панди?

У разі позитивного для України результату війни яким він може бути для Росії?

Вивчивши бажання колоніальних народів РФ і можливості самої імперії зберегтися в первозданному вигляді, можна передбачити не дуже добрі шанси керівництву РФ пропетляти між крапельками.

Як на таку перспективу дивиться довколишній світ? Кожен по-своєму, кожен намагається збудувати прогноз на свій лад. Але можливий розпад Росії лякає майже всіх – США, Європу, Китай.

Американці бояться неконтрольованого поширення ядерної зброї та потрапляння її до рук терористів. Докоряти «піндосам» важко, адже ця сама зброя в Росії розміщується під землею, під водою, на землі, на воді, у повітрі. І на всій території країни. Із можливим розпадом РФ кому дістануться ядерні арсенали? 10-15-ти різним суб’єктам зі слабким урядом, відсутністю можливостей обслуговувати ці арсенали, корумпованими силовими органами й армією? Вихід зі становища знайти, як завжди, можна, але американці передбачають на цьому шляху такі труднощі, такий головний біль, що ентузіазму ситуація в них зовсім не викликає. Таку ж екзистенційну небезпеку для США становить і Китай, що набрав сили. А раптом приєднає далекосхідні території Російської Федерації? А потім, поглинувши ресурсну базу, могутній і хитрий, поверне собі Тайвань! Таке істеблішмент США у найстрашніших снах бачить! Тоді що – втрата впливу в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, катастрофа з трансконтинентальною морською торгівлею, морськими шляхами, які під контроль ВМС КНР? Як наслідок – загроза економічному процвітанню та провідній ролі США у світі? Ні-ні, тільки не це. Росію краще поки що зберегти або плавно роздробити. Ну, дуже плавно, щоби все залишалося під контролем.

Європейці на парад передбачуваних на території РФ суверенітетів дивляться з таким самим побоюванням, плюс їм потрібно торгувати, кудись збувати свої товари, а для цього їм потрібна визначеність у політиці, тиша, гарантованість виконання укладених торгових угод і своєчасного повернення кредитів. Це американці можуть вижити за рахунок величезного внутрішнього ринку, а європейцям обов’язково потрібен зовнішній, інакше добробут населення поповзе вниз. До того ж розраховувати, що рівень фінансових ресурсів у населення новостворених міжнародних суб’єктів буде відразу після розвалу РФ дуже високим, не доводиться. Значить, потенційні покупці з них не надто… У Старої Європи резюме те саме – плавний, контрольований процес ослаблення, а не руйнування.

Китай у разі розпаду «імперії росіян», напевно, приєднає території, відібрані в ХІХ столітті царем Олександром ІІ. Сьогодні Китай претендує насамперед на Амурську область, Єврейську АТ, південь Хабаровського краю, Приморський край, Республіку Тива, частини Забайкальського краю та Бурятії.

Момент слабкості чи розпаду Росії для КНР – це позитивний момент. Але знову ж таки проблема торгівлі, експорту своїх товарів до тієї ж Росії може стримувати експансіоністські устремління Китаю. Адже й нинішня стратегія китайської територіальної експансії на Росію приносить КНР величезні прибутки. Зараз мирне «захоплення» Росії реалізується за трьома напрямками: КНР отримує російські території як «безоплатні подарунки» від запобігливої ​​Москви; у вигляді довгострокової оренди (хтось вірить, що китайці ці землі повернуть?) російських територій (на кінець 2020 року 5 мільйонів гектарів – від 49 до 70 років); проникнення до регіональних органів влади корупційними каналами.

Цілком можливо, що і китайці захочуть далі використовувати «російського ведмедя» як донора жовчі зі вживленою в рану трубочкою. Для китайських лікувальних цілей. У них такий прийом уже добре відпрацьований на реальних ведмедях. Можна поширювати прийомчик і на ведмедів фігуральних.

У чому мораль висловлених міркувань для суб’єктів РФ, які борються за незалежність?

Існує реальна небезпека внаслідок боротьби за національний суверенітет потрапити до орбіти тяжіння Китаю. Перебувати поряд із потужним центром тяжіння смертельно небезпечно. З астрономії відомо, що малі об’єкти рано чи пізно притягуються масивнішим тілом, або їх розриває. Чесно скажу, сумнівна радість!

Тут варто врахувати, що китайці з їхньою п’ятитисячолітньою культурою й історією державності живуть інтересами імперії та нації, вважають себе обраними, а всіх сусідів – варварами. Із залежними народами не панькаються, мусульмани-уйгури є тому прикладом. На всі зауваження щодо недотримання прав людини в Сіньцзян-Уйгурському АТ відповідають: ми до вас не ліземо, і ви не втручайтесь у наші внутрішні справи. І взагалі ми уйгурам лише краще робимо, коли у таборах перевиховуємо.

Автор бачить оптимальний шлях становлення нових постімперських суб’єктів біля РФ через створення Об’єднання (Федерації, Конфедерації) Ідель-Урал. Якщо народам Татарстану, Башкортостану, Чувашії, Удмуртії, Марій Ел та Ерзяно-Мокшанії вдасться домовитися про створення такого об’єднання, то шансів існувати на рівних із іншими сусідами помітно додасться. Є підстави прогнозувати, що таке об’єднання зустрінеться на світовій арені з теплотою та розумінням. Багато країн захочуть підтримувати відносини з утворенням, яке зуміло продемонструвати світові не вузький національно-провінційний, а реалістичний прогресивний погляд на власне майбутнє. Це дасть нам сто очок фори у вирішенні важких питань політики й економіки! Нам тоді радо допоможуть і європейці, і американці, і навіть китайці. Зрозуміло, в основі Об’єднання має бути суверенітет національних державних утворень, а федерація (конфедерація) після! Але важливо не забуксувати на питаннях вузьконаціональних, болючих, не застрягти на місці, з’ясовуючи, хто кому більше винен. Інакше або загрузнемо в такій метушні на тлі бідності і хаосу, або опинимося в бідних родичах… добре, якщо США з ЄС. А якщо нам визначать місце у відсталих районах «Недокитаю» з перспективою переробки в «справжніх ханьців» у трудових таборах КНР?