Місяць: Вересень 2022

На просторах Телеграму промайнуло повідомлення від ТАБ «Яңарыш»: «…Япанча – Татарський герой, який до останнього захищав Казанське ханство. Його володіння – нинішня територія Башкирії. Другим архетипом має стати центральна частина – Татарстан, Саритау, Симбірськ, Самара. Ця частина має забезпечити архетипи, пов’язані з культурою та наукою. Чому саме ці території – інша історія? Ну й третє – Саричин (Царицин/Волгоград), Оренбург һәм Хаҗитархан (Әстерхан, Астрахань) мають втілити войовничий характер Татарського народу». Кінець цитати.

Сумнівна ідея, щиро кажучи!

Роздуми Ленара Міфтахова про психологію татар – це не просто філософські умовиводи емігранта чи академічне дослідження іноземця. Ленар – одна із найяскравіших представників татарської інтелектуальної середовища, ба більше – її вимираючого підвиду – не лише розумних, а й патріотичних і дуже сміливих татар. Ось що він сказав.

Імперці розробили «Стратегію проведення референдуму про входження Харківської області до складу РФ», повідомляє «Радіо Свобода».

Багато громадян РФ, так чи інакше асоціюючи себе з цією країною, змушені або підтримувати дії її керівництва, навіть відверто злочинні, або, не змігши піти проти сумління, почуваються зрадниками. Але насправді це просто хибна парадигма. Про те, як із неї вийти, розповідає Дмитро Чернишев — популярний блогер, фотограф, дизайнер, який своєчасно виїхав з РФ, тому має змогу говорити, не озираючись на Кремль.

Коли все закінчиться розпадом РФ, то в республіках залишиться безліч ветеранів імперських війн — як війни в Сирії, так і війни в Україні. Вони нікуди не зникнуть, не замовкнуть і здебільшого нікуди не поїдуть — залишаться у своїй рідній республіці і не лише поширюватимуть серед населення бравурну брехню про свої «героїчні» пригоди, а й почнуть вимагати допомоги від держави.

Днями в інтерв’ю агентству «Рейтерс» президент Зеленський заявив, що Крим може бути звільнено дипломатичним шляхом. Щоправда, він обмовився, що жодного іншого виходу, крім деокупації всіх територій України станом на 1991 рік, не існує. До речі, він виключив можливість ведення переговорів із «людьми, які загрожують ядерною зброєю», «йти з ними на ту чи іншу угоду – це найгірший результат, на який можна піти». Що криється за цими словами Зеленського? Можливо, бажання підштовхнути до активності прихованих опонентів Путіна у вищих колах російської еліти? Зробити крок до розкриття альтернативних латентних переговорників чи натяк на можливість завершення війни без участі Путіна? На корисність віддалення його від реальної влади у Кремлі?

З дитинства представників корінних народів навчають, що «ми один об’єднаний російський народ, непорушна російська нація».

Коли вказують національні республіки, які є лідерами національних рухів і мають найбільші шанси на незалежність, то у списку таких республік вказують Башкортостан як республіку з найсильнішими сепаратистськими настроями. Але водночас багато так званих експертів вказують на те, що у Башкортостані чисельність росіян більше, ніж башкирів. Про це розповідає очільник Башкирського політичного центру Руслан Габбасов, пояснюючи, чому не слід боятися статистики.

Навіть якщо припустити, що ця сама «розгнуздана русофобія» справді така, як її описує імперська пропаганда, то все одно виникає питання: нас закликають на боротьбу з русофобією, але ж це русофобія, а не башкортофобія — яке башкортам діло до цього, якщо башкорти неросіяни? Чому інші народи повинні гинути у боротьбі з «русофобією», у той час як самі росіяни лише сидять удома і складають напутню пропаганду, але при цьому кажуть, що армія російська і захоплювані землі теж лише російські і перемога завжди тільки російська?

Жодну «русофобію» такими методами не переможеш — адже вона з’являється саме тоді, коли її «перемагаєш», і не лише як фобія до московитів, а й до всього населення РФ. Згадується час, коли про «русофобію» ніхто не говорив узагалі. Чи не тому, що її вигадали для мобілізації населення на імперські війни?

І ось до чого це башкортам та іншим народам, які поки що перебувають у складі імперії? Навіщо потрібна така боротьба з «русофобією», якщо після неї у світі з’явиться і башкортофобія, і татарофобія, і удмуртофобія, і ненависть до всього населення РФ?

Рашисти гарно пишуть про вимогу права на самостійний шлях розвитку, але самі вони самостійно розвиватися нікому не дозволили і не дозволять.

Адже кордони Башкортостану обступили не НАТО й Америка — наші кордони обступила Московія і прагне задушити нас усередині.

17 вересня 1939 року радянський окупаційний контингент вторгся на територію Польщі, розділивши її на дві частини разом зі своїми союзниками з ІІІ Рейху, які вторглися до Польщі на 16 днів раніше.

Під час ВВВ Другої світової війни совєти московити евакуювали експропріювали у свій глибокий тил безліч заводів, музеїв, фабрик, архівів тощо. Що не могли вивезти – знищували. Після закінчення війни лише дуже малу частку з вивезеного з великими труднощами повернули назад.

Війна з Україною та накладені на Росію безпрецедентні економічні санкції стали серйозним викликом для засад регіональної політики Кремля. Поки федеральний центр намагається зберегти статус-кво, принципово нічого не змінюючи в моделі управління периферією, що склалася, в суб’єктах РФ накопичуються проблеми, здатні порушити традиційний баланс сил і послужити прологом до розпаду країни. Російський політолог та політичний географ Микола Петров пояснює The Insider, які регіони найбільше страждають від санкцій і чим зумовлені ризики сепаратизму.

Як міцно татари вросли в Росію… Батьківщиною вважають не Татарстан, а саме РФ, і перебуваючи за межами батьківщини, відчувають прихильність саме до совково-російського способу життя. Хоча з РФ тікають десятки тисяч найосвіченіших і найенергійніших людей, розуміючи, що будувати майбутнє в цій країні проблематично, якщо не сказати безнадійно.

Ось один такий «зразок», що викликає обурення та нерозуміння.

Мало того, що за столицею колишнього Астраханського ханства нині закріплений імперський герб із хрестом, а символами міста називають Троїцький та Успенський собори, то ще рашистські окупанти забороняють мусульманкам носити хіджаб на землі, де нещодавно іслам був основною релігією, а основна кількість населення була ногайцями й татарами.

Доля Росії зараз вирішується в Україні, і значною мірою вона залежить не лише від того, чи вистоять українці, а й від того, як поведеться так звана російська опозиція, яка претендує на те, щоб узяти владу після падіння режиму Путіна. Український журналіст Роман Попков розмірковує на шпальтах «Ось так» про боротьбу за свободу та готовність як українців, так і росіян зазнати тяжких втрат, без яких неможливо перемогти.