Татарський спосіб виживання та небезпеки, які він несе

Роздуми Ленара Міфтахова про психологію татар – це не просто філософські умовиводи емігранта чи академічне дослідження іноземця. Ленар – одна із найяскравіших представників татарської інтелектуальної середовища, ба більше – її вимираючого підвиду – не лише розумних, а й патріотичних і дуже сміливих татар. Ось що він сказав.

Татарський досвід існування в імперії за століття виробив свій спосіб виживання, в якому татари навчилися приховувати свої справжні погляди та протестують не дією чи словом, а серцем. Це не боягузтво. Це спосіб виживання. Татари ніколи не зраджували своїх ідеалів, пов’язаних із бажанням здобути свободу, але при цьому вміють тверезо оцінювати ситуацію та свої можливості.

Саме тому татарин до останнього підтримуватиме чинну татарську владу, бувши впевнений, що вона не манкуртизована, а робить усе можливе в ситуації, що склалася. При цьому чи це так, він до кінця не знає, бо в серце татарина не може зазирнути навіть татарин.

Суть татарського способу виживання в імперському оточенні полягає в тому, щоб злитися з ландшафтом та не відсвічувати.

Татари – це народ-диссидент, який пережив кілька хвиль геноцидів проти народу. Щоб вижити, татари навчилися демонструвати в словах і вчинках лояльність владі, за якими глибоко в серцях ховається надія на здобуття волі.

Якщо російські опозиціонери борються, як вони кажуть, із путінізмом, епоха якого почалася в 2000 р., то для татарина Путін нічим не гірший, а може, в чомусь навіть кращий за своїх попередників, а путінізм для нас настав ще в 1552 р.

Татари якщо й борються за демократизацію Росії, то лише тоді, коли бачать у цьому можливості для деколонізації чи бодай для збереження та розвитку національної культури. Якщо і є в татар союзники у російській опозиції – це регіоналісти, які виступають за демонтаж імперії. Але навіть серед них є ті, хто, виступаючи проти імперії, не вважає за потрібне поважати права та законні інтереси неросійських народів.

Перш ніж написати про мінуси татарського способу виживання, хочу наголосити, що він дозволяє татарам перебувати на посадах по всій вертикалі влади. Наші люди, які обслуговують імперію, але не продали душу, є й у федеральних, і в регіональних органах влади, правоохоронних органах, в армії, в органах законодавчої та виконавчої влади тощо. Тільки користі від них цьому етапі ніякої. Це консерви з недоторканного запасу, які чекають свого часу.

Цей спосіб виживання руйнівний психіки. Він веде до деформації особистості, тому що брехня і лицемірство щодо інших, які збираються століттями в цілому народі, не можуть не мати наслідків. Ба більше, цей спосіб передбачає приховування власних політичних поглядів навіть від дітей, щоб вони не сказали нічого зайвого на вулиці. Тому в кожному поколінні перебувають люди, які поведінку батьків сприймають за чисту монету та продають душу імперії, всім серцем починаючи їй служити.

Оскільки в серце татарина зазирнути неможливо і не зрозуміло, де він щирий, а де ні, у татар спостерігається тотальна недовіра одне до одного. Це частина механізму виживання.

Для того, щоб цей механізм працював, а не привів до тотальної манкуртизації час від часу, у татарському народі мають з’являтися люди, які нагадують татарам їхні колективні цілі та пояснюють зміст поведінки їхніх батьків. Ми живемо в очікуванні можливостей, які, як завжди, відкриються несподівано.

Я вдячний усім, хто підтримує мене серцем усі ці роки, хто поділяє мої погляди на майбутнє Татарстану. Я переконаний, що ми неодмінно знайдемо свободу і повернемо втрачений суверенітет своєї держави, коли для цього дозріють умови.

Яшэсен Татарстан!