Операція «евакуація»

Під час ВВВ Другої світової війни совєти московити евакуювали експропріювали у свій глибокий тил безліч заводів, музеїв, фабрик, архівів тощо. Що не могли вивезти – знищували. Після закінчення війни лише дуже малу частку з вивезеного з великими труднощами повернули назад.

Населенню країн Балтії, України, Білорусі, Молдови довелося по можливості майже все вивезене створювати наново самотужки.

Але такі самі твори мистецтва чи такі ж археологічні артефакти й інші культурні цінності заново не створиш. А це не лише культура, а й історія цілих народів.

Також відтворення наново всього (по суті вкраденого) — це довгий термін, який забирає у населення не лише час і комфортніший рівень життя, а й здоров’я, а часом і саме життя.

Перед самим розпадом совка з усіх радянських республік московити так само, але вже таємно «евакуювали» гроші з деяких відділень ощадкас, архіви, підприємства та музеї, викрадали військові машини та флот. Наприклад, авіаносець «Адмірал Кузнєцов», який несе суцільні невдачі для московитів, а спочатку мав назву «Слава» — побудований в місті Миколаїв і після розвалу совка став частиною українського флоту. Але 1995 року його викрали за допомогою диверсантів в українській армії.

Напевно, немає нікого на постсовковому просторі, чию родину не зачепив би і той факт, що з розвалом совка Кремль привласнив собі й весь його бюджет і золотовалютний запас, а також гроші вкладників радянської ощадкаси (банку).

Коли рашисти захоплювали частини України, Грузії та Молдови, то перше, що вони робили, — крали і так само вивозили на Московію архіви, заводи, фабрики, музеї, обладнання лікарень, шахт, портів, шкіл та електростанцій. Що не могли забрати — руйнували, розбивали, палили.

Саме тому населенню національних республік необхідно бути напоготові: коли імперія почне остаточно сипатися, то ще за перших ознак цього московити почнуть «евакуювати» у свою метрополію все, що зможуть із собою взяти. Все, що їм дозволять взяти. Краще вже в такому разі діяти на випередження й «евакуювати» з Московії до своєї республіки все те, що вдасться. Як скромну компенсацію за багатовікову окупацію.