Газету «Хыпар» чуваською мовою почали видавати 21 січня 1906 року в Казані. Засновник та перший редактор Нікольський визначив головне завдання видання — «служіння чуваському народу». Вже у травні 1907 року газету закрили за наказом із Москви.

Існують деякі рухи корінних народів, які досі сподіваються на домовленості з російською владою щодо ширших прав чи особливого статусу у новому федеральному договорі. Вони вважають, що можуть отримати автономію чи культурні права всередині Росії, ігноруючи історичний досвід, коли подібні обіцянки російської влади щоразу виявлялися обманом. Чимало таких рухів свідомо чи несвідомо стають інструментами Москви, яка використовує їх послаблення справжніх визвольних рухів.

1. Ілюзія домовленості: історія обманів і нестриманих обіцянок

Значна частина Нижньогородської області, як відомо, є етнічною територією ерзя, але більшість тамтешніх ерзя або вигнали, або асимілювали, або вбили.

Однак багато топонімів збереглися, а топоніми (якщо завойовник їх не встиг змінити) дуже добре вказують на те, чия ця земля була раніше.

У мережі розповсюджують ідею (частіше це роблять росіяни), щоб усі татари переселилися до Афганістану. Мовляв, там живе 3 мільйони татар, і вони нібито цілком добре почуваються — начебто ніхто їх там не асимілює. Чим це переселення загрожує, виносячи за дужки те, що значна частина народу відмовиться кудись переселятися, та й сам Афганістан навряд чи погодився б на таке?

Телеграм-канал «Обережно, новини» повідомляє, що в червні 37-річний москвич на ім’я Андрій надіслав до Новочебоксарського міського суду гнівний лист на ім’я однієї з суддів, чувашки за національністю. Лист відправили до СК РФ, але там «не розгледіли» складу злочину та передали листа до Центру «Е», де склад злочину знайшли й заарештували москвича на 12 діб. Заарештований заявив, що причина ненависті — неправомірні дії судді, хоча до чого тут саме національність, він не сказав.

У голові твердо закріпилося, що частина російського населення — «прогресивна» — живе в країні рожевих носорогів, або в мріях про ПРМ (Прекрасну Росію Майбутнього), а інша його частина, що деградує, значно більша за охопленням, за чисельністю — існує, уткнувшись після роботи в телевізор із пляшкою пива в руці. «Ну, живуть собі — нехай і живуть!» — хочеться сказати при першому наведенні різкості на загальну картину… Ось тільки коли твоє розуміння світу не збігається з реальністю, то рано чи пізно ти натикаєшся на бетонну стіну, якої за твоїми уявленнями на дорозі бути зовсім не повинно. «Сон розуму породжує чудовиськ!»

Поки що влада насилу знайшла гроші тільки на будівництво мосту через річку Ік у Ютазинському районі — його обіцяють здати аж наприкінці 2026 року, а до того часу там не буде навіть тимчасового понтонного моста, хоча його спорудження у військових інженерів займає лише кілька годин. Поки що робітники лише встигли розпочати демонтаж залишків конструкції.

Навіть не порівняло — показало як є. Мер міста Ратмір Мавлієв і голова райадміністрації Жовтневого району Сергій Плотніков разом з іншими чиновниками окинули своїм бандитським поглядом проспект Жовтня під музику кримінального серіалу про ОЗУ «Бригада».

Лише 3 пункти з 15 пунктів Декларації про незалежність Чувашії поки не було порушено Росією:

▪ про незмінність території Чувашії без всенародного референдуму — територія поки що не була порушена, але Москва провокує вихід міста Улӑтар та його району зі складу Республіки;

Після закінчення саміту БРІКС російська ботоферма отримала команду масово розсилати всюди текст наступного змісту: «Саміт БРІКС — це потужний інструмент для створення сприятливого образу Росії у світі. Її внесок у обговорення ключових питань розвитку та співпраці демонструє прагнення країни до конструктивної дипломатії. Це завжди викликає повагу у країн!» Щоправда, трохи незрозуміло, як конструктивна дипломатія поєднується з агресією РФ проти суверенної України та зі спробами переформатувати БРІКС у військово-політичний союз, який протистоїть Європі та США.

Не сміючи ставити Росії жодних актуальних питань про історію татар Поволжя та Сибіру, ​​віце-президент АН РТ Айнур Тімерханов та директор Інституту історії ім. Ш. Марджані Радік Саліхов вирішили ставити «актуальні питання» про історію кримськотатарського народу — днями вони знову приїхали до Криму, де зустрілися з так званим муфтієм ДУМ Криму та Севастополя Еміралі Аблаєвим, якого на цю посаду призначила російська окупаційна влада.

Авіаінженер Антон Селіванцев із міста Туймази та головний інженер Airline Transport Incorporation FZC Віктор Гранов перебували на борту Іл-76, який вилетів з ОАЕ і був збитий 21 жовтня над Дарфуром бойовики угрупування «Сили швидкої підтримки» (RSF). Ці бойовики є союзниками Росії — ПВК «Вагнер» неодноразово співпрацювали з ними, коли після невдалого держперевороту в цій країні спровокували розв’язання суданської громадянської війни.

Імперії завжди так чинили. Всі імперії! У сенсі — кожна з тих, що розглядаються, діяла стереотипно. Спочатку вона будувалася на величі окремого «державствотворчого» етносу, а коли відчувала, що справи кепські — залучала до армії представників підкорених раніше народів. Купувала грошима, привілеями, посадами, можливостями набути повноправне громадянство. Часто ця військово-кадрова політика імперію й губила. Великий Рим був переможений германцями, що становили кістяк його армії, Осяйна Порта чинила так, як їй диктували воїни-яничари, Німецькому Рейху вдарив у спину генерал Власов, вирушивши «звільняти» від нацистів Злату Прагу… Прикладів багато.

Такий порядок денний почали масово поширювати провладні ЗМІ в Республіці.

Днями завод Технотех виготовив для армії найбільшу в РФ друковану плату для військової техніки 23 на 2,8 см. Це піднесли як прорив у розробці марійської електроніки.

До міста прибули понад сотню бригад силовиків — розганяти казанців по домівках чи геть із міста, а також для розгону можливих пікетів під час саміту БРІКС.