Категорія: Новини

Хоча російські імперці й не люблять згадувати період співпраці совєтів із німецькими нацистами, проте їм приносить задоволення факт спільного нападу на польську державу.

Потім буде місячний штурм польського гарнізону у Брестській фортеці (справжні герої, а не ті, що з радянського гарнізону потім протистояли гітлерівцям), масові депортації до Сибіру, Катинського (25 тис.) та Харківського (4 тис.) розстрілів польських офіцерів та інтелігенції гітлерівці робили зі свого боку те саме, розстрілявши понад 20 тис. поляків за складеними Абвером списками).

От тільки якщо написати у пошуку «курортні міста Херсонщини», то видасть список одразу з десятка популярних селищ і міст, а санаторіїв і баз відпочинку цілу купу. Тож до початку окупації там усе було цілком розвинене.

Школи закупили з січня на 240 млн рублів автомати Калашникова, тренувальні гранати, пістолети Макарова, шоломи БР1, бронежилети БР5 та манекени для відпрацювання надання першої медичної допомоги.

Підрозділ «Чорний орел» показав, як викидає в багнюку адигський національний прапор, із яким російські окупанти прийшли в Україну і з яким приходили до Грузії в 1992-1993 роках.

У коментарях кажуть, що грузини перестаралися та зачепили всю націю адигів. Ну що ж, якщо це так, то будь-хто, хто не хоче, щоб його націю зачепили — зобов’язаний зробити так, щоб не було таких вагомих причин зачіпати. Тобто своїми силами, силами своєї нації зупинити, припинити, попередити будь-які причини негативу з боку інших народів.

А незліченне будівництво церков і храмів для культу цареславія — нічим і нікому не загрожує, хоча прямо закликають до загарбницьких воєн і розмовляють мовою ненависті.

Не знаю, чи жителі окупованих територій України розуміють, що альтернатива, яку вони надають російські сили, — це не «Україна чи Росія», це «Україна чи Абхазія».

Відповідаючи на сакраментальне запитання «пацієнт радше живий, ніж мертвий, або пацієнт скоріше мертвий, ніж живий» щодо таких територіальних утворень, як Абхазія, Південна Осетія, Придністров’я, всі ми повинні розуміти роль, визначену господарями з Москви — залишатися в напіврозваленому, напівживому в економічному та політичному відношенні стані до кінця своїх днів. Жити жебраками та залежними від Росії, на чолі з бандитами, які отримали від Путіна мандат на кримінальне годування з цих територій в обмін на відданість. Я досі не розумію, чому ще Москва не гребе звідти на повний хід мобілізаційний ресурс для війни в Україні. З Придністров’я мобіків так просто в російську армію не переправиш, а з Абхазії з Південною Осетією цілком реально. А головне — жодна собака не гавкне!

Їй дали три роки колонії загального режиму за публікації у соцмережах. Тепер вона є політв’язнем.

За Л. Гумільовим, ми знаємо, що історію народів рухають групи наденергійних людських особин — пасіонаріїв, які прагнуть досягти найвищого ступеня самореалізації, навіть попри ризик для власного життя та здоров’я. Об’єднуючись у консорції та підганяючи до дії звичайних «гармонійних» індивідуумів, пасіонарії створюють нові етноси, держави, влаштовують революції, змушують «клячу історії» (В. Маяковський) мчати навскач. Жертовність пасіонаріїв виходить за всі норми звичайних «гармонійних» людей, що цураються виру історії, бажають жити інтересами своєї сім’ї. Останні націлені на те, щоби спокійно виховувати дітей, будувати будинки та дороги, вирощувати злаки чи пасти свою худобу. Але відсутність пасіонаріїв у людському соціумі (внаслідок їх підвищеної схильності до жертовності та швидкого витрачання) веде до втрати етносом здібностей і волі до боротьби, до проривів, зрештою, до розвитку взагалі. Суспільство без пасіонаріїв у певний момент стає ні на що не здатним і… розсипається, стаючи, у кращому разі, будівельним матеріалом для чужих етнічних груп, а в гіршому — просто нічим, пшиком. Приклад — авари, про яких Нестор-літописець сказав: «Загинули, як обри». Був великий народ, а потім його не стало. Згинув — краще не скажеш! 

Так уже наш світ улаштований — якщо всі захочуть жити тихенько, своїми маленькими інтересами, то довго суспільство тихонь не проіснує.

Тому республіка почне організовувати для пенсіонерів туризм в окуповану та зруйновану війною Абхазію. Не кудись просто на курорт, а відразу на дачу Сталіна та на Новий Афон — щоб одночасно цареслав’я та комуністичний культ особи вбирали активніше, а також розуміли, що окупація — це добре, адже дають путівки.

Ця людина була типовим російським опозиціонером, який також устиг взяти участь у двох загарбницьких війнах — Кримській війні та війні на Кавказі. Збіг і випадковість? Ні, такою є російська опозиція — опозиція не до кривавої імперії, а лише до нинішньої влади. Дід його колись був Казанським губернатором, тобто виконував волю окупантів на цих землях. Сам Лев Миколайович теж відзначився у своїх імперських замашках, здобувши кілька нагород у бою.

Однак, у міру війни, він усе більше розчаровувався в тому, що «бліцкриги» не вдаються й усі завоювання не йдуть за первісним планом, а лише призводять до великих жертв серед солдатів російської армії.

Словом, війна дала йому трохи розуму і зменшила імперськість.

Росія відремонтувала мечеть у Маріуполі, яку пошкодила під час обстрілів міста.

Протестні настрої характеризуються помірними значеннями й умов для масштабних акцій у РФ немає, проте загальний рівень соціального невдоволення працює на високу ймовірність локальних протестів у разі прийняття непопулярних рішень із боку регіональної та муніципальної влади. Про це розповідає телеграм-канал BRIEF.

Зрозуміло, Кремль все списує лише на «шкурні інтереси», нібито немає у фіно-угорських народів жодних політичних думок та устремлінь, а лише боротьба за холодильник. Хіба він колись діяв інакше?

Потім ці фашистські клоуни вирушають до шкіл і там навчають дітей «моральності» та «патріотизму».

Скільки коштує майбутнє Башкортостану? 200 тисяч?

Тому що самі мешканці Запорізької області після приходу Росії вже не мають лікарень: що не розбомбили — те вкрали. Іноді навіть для того, щоби продати крадене обладнання в лікарні самої Чувашії зокрема: адже санкції діють — із-за кордону нове не так просто привезти, а тут є можливість привласнити те, що привозилося в українські лікарні до окупації. 

Уповноважена з прав дитини РТ Ірина Волинець розповіла, що те, що сталося в притулку «Асилташ», буде розслідуване і винних покарано. Не розповіла вона, чому поки що татарстанські діти утримуються у притулках, з окупованих територій України масово вивозять дітей: як для усиновлення татарстанськими сім’ями, так і для наповнення догори тих самих притулків, де самі татарстанські діти і так живуть украй скромно та під поганим наглядом, якщо не сказати жебраками та безпритульними?