А нас за що?

Мене зворушив мешканець населеного пункту Тьоткіно, який перечулено, з душевним болем демонструє та коментує руйнування та втрати, яких зазнав унаслідок звільнення, як він каже, «хохлами» цього населеного пункту на території Білгородської народної республіки.

А тепер уявіть, скільки таких сумних відеороликів може показати якийсь житель південного сходу України, який побував в окупації, чи міста на північному сході країни, що пережило нашестя російської армії. А поруч ще показати трупи українців, які загинули під завалами, розстріляних чи закатованих російською солдатнею та фсбешниками… Що сказав би цей постраждалий білгородець? Хто винен? Напевно, почав би розповідати, що «невдячні хохли не зрозуміли, що російська армія прийшла звільняти їх від нацистів». А нафіга українцям таке визволення, коли їх убивають, мучать і залишають без даху над головою? Чи цей нещасливий господар згорілого трактора та лазні став би за звичкою, виробленою сидінням біля телевізора, переконувати «хохлів», що вони у змові з НАТО хотіли на нього напасти, а тому з ними не можна по-іншому, а він росіянин, він зовсім не такий, з ним так не можна, з ним не мають права! Є ще один рятівний варіант для самозаспокоєння… чи краще сказати, для «самосатисфакції» знедоленого «хохлами» білгородця: треба просто розповісти, що все, що знає весь світ про жорстокість російського уряду, російської армії, російського народу — це фейки. Не було ударів балістичними ракетами по українських сплячих містах, не було розстрілів цивільних беззбройних українців, не було замучених спецслужбами людей, чиї тіла знаходили за кілька днів після затримання у посадках, ярах і річках (ну, перестаралися на допиті, подумаєш)… Не було Бучі, Маріуполя, Ізюма, Авдіївки, інших стертих із лиця землі міст.

Тільки ось чи зрозуміє цей постраждалий житель Тьоткіно, якщо намагатися його переконати? Швидше за все, відреагує, як в анекдоті: «А мене за що?» Таке світосприйняття закладено у нас, «росіян», на підсвідомому рівні. Що нам можна, а іншим ні, інші повинні нам скоритись і розстелитись, як трава, або будуть «по-батьківськи відшльопані» добродушними і мирними росіянами. Своїх «інородців» росіяни вже досить відшльопали, ті вже разом із ними згодні інших «примучувати» до покірності.

Ну що ж, земляки, якщо ви і справді так думаєте, то залишається тільки постаратися вкласти вам у голову розуміння того, що за вашу безтурботну дурість доведеться платити! І не тільки життям своїх хлопців, яких, це вже всім зрозуміло, вам не шкода, а й втраченим майном, як у цього бідолахи з Тьоткіного: котедж, лазня, автомобіль, трактор…

Отже, будуть нові влучання, вибухи, пожежі. Українці не збираються згортати своє виробництво дронів, навпаки, планують збільшувати та вдосконалювати модельний ряд. Аби долітало не тільки до Санкт-Петербурга і Москви, а й далі на схід, за виробничими потужностями, по військових об’єктах, а там куди вже Бог пошле. Хоча по мирних цілях вони не планують бити, «хохли» все ж таки Женевську угоду не ігнорують, і їхні західні партнери за цим суворо стежать.

Нашим ура-патріотам варто молитися, щоб зеесушники не стали, подібно до наших «орлів», веслувати в заручники мирне населення Білгородської (Воронезької/Курської) народної республіки, називаючи їх «пособниками режиму», «шпигунами», «навідниками», на крайняк — «нацистами» і використовувати як «банк полонених» при обміні на своїх солдатів. А що, непоганий варіант, наші російські стратеги вже давно це прорахували та вигідно використовують!

На місці укркерівництва я б запропонував росіянам із РДК, Легіону «Свобода Росії» та Сибірського батальйону запровадити такий спосіб боротьби, як випробуване ЗС РФ і мародерство, що добре зарекомендувало себе на території України. Адже озброєні російські опозиціонери, які борються за вільну Росію, відправляючи в тил захоплених російських військовослужбовців, могли б і налагодити переправлення трофеїв. Ну навіщо, наприклад, залишати в Тьоткіно, у Горьковському й інших звільнених населених пунктах обладнання для лікарень, сучасні вантажні й інші автомобілі, наприклад, швидкі допомоги та пожежні машини, офісну та виробничу техніку, та ще мало що! Що, все це «хохлам» зайвим буде? Ні не буде! Що, у БНР (ВНР/КНР) мало корисних у житті та роботі чужих речей? Теж немає! Що, росіянам можна, а «хохлам» не можна? Так же теж ні!

Тож не плачте, дорогі жителі звільнених районів БНР (ВНР/КНР)! У цю гру у війнушку можна гратися вдвох! Ви самі це вибрали! Так що не скаржтеся, а то вас неправильно зрозуміють і сміятимуться.