РДК відчинили для нас вікно можливостей, але незабаром самі зачинять його назавжди

РДК відчинили для нас вікно можливостей, але незабаром самі зачинять його назавжди

Сьогодні той день, коли тоталітарна влада закінчила зішкрібати останки інтелігенції та студентства з бруківки площі Тяньаньмень, де їх у 1989 році тиснули танками всякі імперські бичі, твердо впевнені у своїй безкарності. Не дарма були впевнені, бо нічого їм не було.

Наразі саме така перспектива маячить перед майбутнім повстанням націй у РФ. Нема армій, немає великого збройного підпілля. Діють лише окремі роз’єднані партизанські групи. Деякі з них координує рух Вільний Ідель-Урал, деякі діють під керівництвом інших організацій чи зовсім самоорганізовані осередки без жодної координації, підготовки та злагодження. Повна автономність, звісно, гарна для анонімізації, проте вона знижує ефективність і дозволяє побудувати велику систему опору, яка діє як єдиний організм.

Поки всякі РДК, «Свобода Росії» й інші групи (які дехто недалекоглядний сприймає як «фейк» та «ІПСО») ведуть уже повноцінні бойові дії і починають брати під свій контроль не лише села, а й міста, то решта лише спостерігає та жує соплі. РДК беруть у полон, РДК захоплюють трофеї. А що роблять корінні народи, окрім чеченців, котрі вже створили свої зачатки армії? Підтримка будь-якого руху починається тоді, коли він починає реальні дії, а не лише розмови. Нині весь світ бачить РДК та «Свободу Росії». Це легітимізує ці структури в очах світової спільноти як такі, що борються з путінізмом. РДК показує світові, що нібито можлива інша Росія, не така, як нинішня. Зрозуміло, інша Росія неможлива, але в інших країнах мало хто знає про це. Усі дивляться на гарну картинку від цих російських повстанців — і цього вистачить, щоб визнати їх у майбутньому законною владою, а всіх нас — терористами.

Навіть Пригожин уже почав зіткнення з російською армією і показав приклад, що приватна армія може не підкорятися кремлівському паханові.

Як зазначив Комітет башкирського опору, підпал військкоматів особливого ефекту не дає. Це справді більше пропагандна акція, ніж реальний спротив. Навіть просте виведення з ладу залізничної колії куди більш відчутний, ніж підпал військкомату.

Нам потрібна активізація всіх народів Поволжя, інакше ми закінчимо, як на площі Тяньаньмень, коли беззбройний натовп протестувальників чавили танками. І чавитимуть нас уже не путінські поплічники, а ті ж РДК, Пригожин чи Кадиров, які захопили владу. В очах більшості людей планети вони будуть легітимні, тому що у них є і документальна база, і реальна сила, а не лише документальна база, розмови та нескінченні розбрати.

Багато хто каже, що краще почекати, що ще не час, бо ми ще надто слабкі. Але цей час не настане ніколи, якщо чекати, а не наближати його. Не революції звільняють народи, а народи себе звільняють, організовуючи революції.

Корреспондент

Напишіть відгук