Що говорить «велика російська література» про те, як і навіщо завоювали та підкорили Башкортостан

Як завоювали та підкорили:

«Башкирець насилу ступив через поріг (він був у колодці) і, знявши високу свою шапку, зупинився біля дверей. Я глянув на нього і здригнувся. Ніколи не забуду цієї людини. Йому здавалося років за сімдесят. Він не мав ні носа, ні вух. Голова його була виголена, замість бороди стирчало кілька сивих волосся; він був малого зросту, худий і згорблений; але вузькі очі його сяяли ще вогнем. «Еге! — сказав комендант, упізнавши, за страшними його прикметами, одного з бунтівників, покараних 1741 року. — Та ти, мабуть, старий вовк, побував у наших капканах. Ти, вочевидь, не вперше вже бунтуєш, коли в тебе так гладко вистругана голова. Підійди ближче; кажи, хто тебе підіслав?»

Старий башкирець мовчав […]

— Якши, — сказав комендант, — ти в мене заговориш. Хлопці! зніміть із нього дурний смугастий халат, та вистрочіть йому спину. […]

Башкирець […] відкрив рота, в якому замість язика ворушився короткий обрубок.

«Капітанська донька».

(с) О. С. Пушкін.

Заради чого завоювали та підкорили:

«Чудова земля, з лишком сім тисяч десятин, за тридцять верст від Уфи, по річці Білій, з безліччю озер, з яких одне було завдовжки близько трьох верст, була куплена за невелику ціну. Батько мій палко і докладно розповів мені, скільки там водиться птиці та риби, скільки народиться всяких ягід, скільки озер, які чудові ростуть ліси. Оповідки його привели мене в захват і так розпалили мою уяву, що я навіть ночами марив новою прекрасною землею! До того ж у судовому акті їй дали ім’я «Сергіївського пустища», а село, яке хотіли негайно поселити там наступної весни, заздалегідь назвали «Сергіївкою».

«Дитячі роки Багрова-онука».

(с) С. Т. Аксаков