Місяць: Грудень 2022

Звучить як сюрреалізм, але факт.

Ютубер із великою англомовною аудиторією приїхав до глухого села Пошнари Ядринського району Чувашії, щоб зняти для іноземних глядачів, як виглядає «російська глибинка».

Згідно з переписом за 2002 рік, це село на 99% населене чувашами.

Цікаво, що за всієї своєї постапокаліптичності вона ще й позначена в офіційному переписі не як вимираюче, а як село з приростом населення:

Далеко не всі погляди колишнього російського журналіста Аркадія Бабченка ми поділяємо, але цього разу він написав текст, у якому дуже влучно описав процес, який зараз відбувається з РФ. Текст різкий, але ж не можна просто мовчки сміятися, дивлячись на абсурд нашої нинішньої ситуації.

Водночас існує щонайменше два плани: перший — підготовка населення до «тимчасової» поразки в Україні через те, що «не очікували, що все НАТО воюватиме», і другий план — захопити всю Європу. Він актуальний навіть зараз, хоч очікувані терміни та сприйняття війни вже змінилися.

«В ісламі немає духовенства» – ця теза набуває нового змісту, якщо подивитися на підконтрольних Кремлю працівників «муфтіятів» і «духовних управлінь мусульман». Але політика Російської імперії – хоч би як вона називалася – щодо боротьби з ісламом дуже послідовна, лише засоби змінюються: офіційно іслам не забороняють, вдаючись до хитріших способів очолити те, що не вдалося перемогти. Ось що про це розповідає політолог, ісламознавець, публіцист Абдулла Рінат Мухаметов.

«Потрібно те – не знаю не можу сказати, що»: як працюють російські волонтери після того, як абсурд у Росії вийшов на новий виток, розповідає Кол Шәриф.

Про це повідомили у Telegram-каналі Оперштабу РТ з мобілізації. З ініціативою до парламенту республіки звернулася регіональний омбудсмен Сарія Сабурська, котра отримала багато скарг від мобілізованих.

Проводячи паралелі між Колчаком і сучасною російською опозицією, деякі дослідники порушують питання, чому адмірал відкинув ідею федералізації Росії і цим відштовхнув від себе представників нацменшин і в результаті програв війну.

Рейтинг найпопулярніших матеріалів «Idel.Реалії» очолила стаття про ерзянський національний рух і проект державного будівництва Ерзянь Мастор. Це саме той випадок, коли наші вороги кричать усім: «Ці ерзяни зі своїм Ерзянь Мастор нікому не цікаві! Вони такі нам байдужі! Ну такі байдужі — дайте тільки наздожену вас і розповім, які ви нам байдужі!»

Наведемо текст статті повністю.

Влада Польщі вважає стратегічною помилкою будь-яке обговорення надання Росії гарантій безпеки. Про це заявив заступник міністра закордонних справ Польщі Павло Яблонський після прибуття на засідання Ради ЄС на рівні глав МЗС, повідомляє кремлівський рупор ТАРС.

«Відродженням культури та мови можна зайнятися і після здобуття незалежності, а зараз важливіша боротьба за свободу, і всі сили та ресурси мають бути витрачені лише на боротьбу», — стверджують деякі представники національно-визвольних рухів.

Російський Червоний Хрест привласнив гроші, які він же й збирав із населення для допомоги сім’ям загиблих і потерпілих. Але тут нічого дивного. У цій державі інакше й не могло бути.

Зульфія Альменова з Челябінської області вже півроку намагається розшукати свого сина-строковика Єрбола. Він чи загинув, чи зник безвісти в боях десь в Україні – за 2 тисячі кілометрів від рідного дому. У військкоматі й у військовій частині Зульфію переконують, що син мертвий, і з цим треба змиритися. Жінка сподівається, що Єрбол живий – вона ходить до ворожок та екстрасенсів, і ті дають жінці надію.

Яким має бути незалежний Татарстан? Відповідь на це запитання ми шукаємо вже зараз, аби розуміти, до чого прагнути, які цілі й орієнтири ставити перед собою. Старший викладач кафедри релігійних дисциплін Казанського ісламського університету Ахмад Абу Ях’я пропонує взяти за приклад Туреччину, яку кемалізм перетворив із відсталої середньовічної держави на самостійного світового гравця. Але оскільки ми живемо в інший час і в інших умовах, то просто транслювати турецький досвід не вдасться. Отже, що з турецьких напрацювань можна взяти на озброєння, а що нам не знадобиться?

Так чинили всі імперії за всіх часів: висмоктували соки з колоній для підтримки розкішного життя в метрополії. Це стосується всіх ресурсів, починаючи від продуктів харчування та палива до людей. У імперії Османа, як ми знаємо, існувала практика «девширме», коли у підкорених народів регулярно забирали найбільш сильних, сміливих і розумних хлопчиків у віці від 4-5 до 14-15 років. Їх конвоювали до столиці, де у військових училищах готували поповнення для яничарських полків. Кілька століть такої політики призвели до того, що яничари, прив’язані ментально не до своїх родин та етнічної батьківщини, а до військових земляцтв усередині армійських підрозділів, стали серйозною політичною силою. Хвіст почав крутити собакою – яничари влаштовували палацові перевороти, садили на престол своїх ставлеників, диктували державно-політичні рішення на користь гвардійсько-яничарських угруповань. Корінним туркам пробитися до політики ставало майже неможливим. Насамперед від цього страждала сама Велика Порта.

Але це приклад насильницького використання людського ресурсу в одній окремій країні. Набагато більш універсальним способом викачування кращих представників підкорених народів було надання можливості інородцеві зробити кар’єру.

The Washington Post, посилаючись на високопоставленого військового чиновника, ім’я якого не розкривається, пише, що завод із виробництва іранських безпілотників може бути побудований у Татарстані.