Ерзянь Мастор і Мокшень Мастор: як ерзя та мокша бачать майбутнє своєї незалежної держави / двох держав

Рейтинг найпопулярніших матеріалів «Idel.Реалії» очолила стаття про ерзянський національний рух і проект державного будівництва Ерзянь Мастор. Це саме той випадок, коли наші вороги кричать усім: «Ці ерзяни зі своїм Ерзянь Мастор нікому не цікаві! Вони такі нам байдужі! Ну такі байдужі — дайте тільки наздожену вас і розповім, які ви нам байдужі!»

Наведемо текст статті повністю.

Наприкінці вересня-початку жовтня в естонському місті Отепяе відбувся Ерзянський національний з’їзд. На цьому заході учасники національного руху запропонували своє бачення проекту незалежної держави ерзян, основи його етномовної політики та громадянської ідентичності. Серед інших матеріалів на з’їзді було представлено карту кордонів цієї держави — Ерзянь Мастор (у перекладі з ерзянської — «Країна Ерзян»).

Концепція, запропонована ерзянськими політиками на чолі з інязором (старійшиною) Сирясем Боляєнем, передбачає створення федеративної ерзянської держави, що складається з восьми кантонів і Мокшанської Республіки. Згідно з картою проекту Ерзянь Мастор, до його складу мають увійти землі нинішніх Мордовії, Пензенської та Ульяновської, а також окремі райони Нижегородської, Рязанської та Самарської областей. Центром держави має стати Саран Ош — Саранськ.

Показана на з’їзді карта відразу викликала суперечки у спільнотах фінно-угорських активістів. 11 жовтня мокшанське незалежне видання «Торамань тердемась» опублікувало заяву англійською під заголовком «Ерзяни визначають майбутнє мокшан без нашої участі?».

«Делегати з’їзду не лише засудили військове вторгнення Росії до України, а й зголосилися створити незалежну державу ерзян. Згідно із запропонованою ними картою, ця держава повинна включати території Мокшанської Республіки (Мокшень Ел). Ця ініціатива, м’яко кажучи, здивувала багатьох мокшан, оскільки ніхто не спитав нас про нашу думку. Ерзянам слід було б консультуватися з мокшанами перед презентацією подібних проектів, які містять міну уповільненої дії — потенціал міжетнічного конфлікту. Якщо вони хочуть бачити нас частиною своєї федерації, ми маємо проводити роз’яснювальну роботу у цій сфері та не ділити шкуру невбитого ведмедя», — йдеться у заяві.

Пізніше, однак, мокшанським активістам вдалося прийти до компромісу з представниками ерзянського руху: представник Комітету народу мокша на еміграції та член Ліги вільних націй, історик Човганонь Донісі заявив, що вважає виправданим і навіть необхідним союз мокшан та ерзян — принаймні на перших етапах можливого розпаду Росії та проголошення незалежності.

«Idel.Реалії» поговорили з Боляєнем і Донісі про те, яке становище ерзян і мокшан сьогодні, як вони бачать процес створення однієї чи кількох незалежних держав на території розселення цих народів і яких кордонів дотримуються.

ВІКНО МОЖЛИВОСТЕЙ

На питання, як у ерзян може з’явитися власна держава, Боляєнь відповідає: «Той запеклий, а головне — вельми результативний опір, який чинили українці російському вторгненню, відкриває перед ерзянами, як і перед іншими поневоленими Москвою народами вікно можливостей. Ми не знаємо, коли і які саме народи матимуть змогу скористатися цим шансом. Я не хотів би займатися ворожінням. Атянь Езем (рада старійшин) вважає за краще зосередитись на тій роботі, яка збільшує наші шанси на успіх».

Серед актуальних напрямів роботи інязор називає поширення ідей ерзянського національного руху на тих землях, де планується створити Ерзянь Мастор; залучення до руху якомога більшої кількості ерзян і представників інших народів, зокрема мокшан, татар і росіян, які проживають на зазначених територіях; пошук союзників як серед сусідів у регіоні, так і за межами Росії.

— Останній пункт — це завдання політичної еміграції. Коли на порядок денний постане питання про проголошення незалежності Ерзянь Мастор і міжнародне визнання держави, роль діаспор буде дуже великою. Кажу у множині, оскільки йдеться про діаспори всіх народів, що проживають на землях Ерзянь Мастор. Діаспори можуть виступати важливим актором не лише у політиці, а й у побудові сучасної, розвиненої економіки держави — вони можуть лобіювати наші інтереси за кордоном, допомагати молодій державі в отриманні грантів і міжнародної фінансової допомоги, а також виступати у ролі інвесторів, — пояснює Боляєнь.

На думку ерзянського політика, завдання мінімум для тих, хто залишається в Росії, — не потрапити під мобілізацію, а максимум — активний опір режиму на місцях: «Те, що до снаги кожному, — ганити існуючий режим, вести контрпропаганду серед родичів, друзів і знайомих. Хто має сміливість — поширювати ідею про незалежну державу Ерзянь Мастор».

КОРДОНИ І ПЕРШІ КРОКИ

За словами Боляєня, карта кордонів Ерзянь Мастор, представлена ним на з’їзді, вказує землі, у яких проживають чи раніше проживали ерзяни. Інязор вважає, що всі ці території необхідні ерзянам для побудови успішної, процвітаючої та самодостатньої держави.

— На початку листопада Мокшанський еміграційний комітет, який базується у Будапешті, виступив із заявою з приводу затверджених Ерзянським національним з’їздом кордонів Ерзянь Мастор, у яких ми прагнемо створити федеративну республіку. Ключова ідея цієї заяви — мокшани створюватимуть федеративну державу разом із ерзянами, проте будувати федерацію необхідно на тих землях, де ерзяни та мокшани становлять більшість. Позиція з’їзду полягає в тому, що Ерзянь Мастор повинна мати достатньо території та населення для створення сталої економіки, яка розвиватиметься. Не можна обмежуватися ідеєю про уповільнення вимирання ерзян, мокшан, татар, росіян, чувашів на землях Ерзянь Мастор. Наша мета — створити умови для сталого розвитку, що неможливо без території, населення та економічних ресурсів, — пояснює ерзянський політик.

Так він описує перші кроки на цьому шляху: «Ми прагнемо побудови демократичної, правової держави з федеративним устроєм. На першому етапі ми проголосимо незалежність Ерзянь Мастор в окреслених з’їздом кордонах. Ми сформуємо тимчасовий уряд із представників громадянського суспільства, зокрема з Кірдійюр — національних представницьких органів ерзянського народу. Буде оголошено перехідний період, на час якого тимчасово збережуться окремі норми законодавства РФ, буде проведено люстрацію й оголошено дату парламентських виборів із можливістю створення національних і регіональних партій. Буде забезпечено свободу слова, зборів і надано можливість для ведення політичної агітації. Першочерговими завданнями тимчасового уряду стануть забезпечення законності, захист незалежності, боротьба з корупцією та побудова державних інституцій».

Для побудови первинних державних інститутів і розробки економічної політики Боляєнь пропонує залучити іноземних фахівців з Естонії, Фінляндії, України та, можливо, інших держав. Оплачувати роботу запрошених експертів можна буде за рахунок міжнародної донорської допомоги, яку Ерзянь Мастор зможе отримати у період трансформації, вважає інязор.

— Після парламентських виборів уже новий, обраний народом, парламент призначить дату референдуму про незалежність. За цей час тимчасовий уряд, а пізніше парламент та уряд Ерзянь Мастор повинні будуть докласти зусиль, аби на всій території Ерзянь Мастор люди побачили вигоду перебування в цій державі. Про які вигоди йдеться? Правова держава, що соціально орієнтована, гарантує недоторканність приватної власності, з неупередженою та чесною судовою системою, — пояснює Боляєнь.

НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА

Критику деяких активістів викликала не лише сама карта пропонованих кордонів Ерзянь Мастор, а й той факт, що потенційна держава в цих межах може називатися ерзянською. У регіонах, на які претендує ерзянське національний рух, крім ерзян, проживають також мокшани, росіяни, татари, чуваші, цигани й інші. Під час обговорення концепції з’їзду в соцмережах неодноразово звучало риторичне запитання: «Ми всі що, маємо стати політичними ерзянами?»

Боляєнь відповідає: «Так, звичайно, у тому сенсі, що ми прагнемо побудови європейської федеративної держави й ерзянської політичної нації. Це означає, що будь-який громадянин — незважаючи на його національне походження чи віросповідання — добровільно в момент підписання присяги громадянина бере на себе відповідальність за долю країни, захист її державної незалежності та територіальної цілісності, зобов’язується поважати та дотримуватися її законів».

При цьому, за словами інязора, формування єдиної політичної нації ніяк не завадить збереженню, відродженню та розвитку етнічних культур і мов різних груп населення Ерзянь Мастор: «Мовна політика буде спрямована на створення умов розвитку всіх мов федерації. Насправді це означає, як і татари, і мокшани, і чуваші Ерзянь Мастор отримають ті права, яких вони не мали навіть у республіках».

— Наприклад, буде створено умови для функціонування національних політичних партій, які братимуть участь у виборах як федерального (Атянь Езем), так і місцевого рівня. Я думаю, що народам має бути надано можливість створити свою вищу школу з національною мовою викладання, тобто ерзянський, мокшанський, татарський, чуваський, російський університети. На відміну від сучасної Росії, ми чудово розуміємо, наскільки важливо мати повний цикл освіти своєю мовою для збереження мови й ідентичності. Тут ми докладемо всіх зусиль, аби допомогти в цьому громадянам нашої держави, — пояснює політик.

Концепція мовної політики Ерзянь Мастор припускає, що державною мовою федерації буде ерзянська, але в кожному кантоні буде своя офіційна мова, а в Мокшанській Республіці — офіційна мова республіки. Офіційними мовами може вестися робота органів самоврядування та влади кантонів. Цього сьогодні немає у багатьох республіках у складі Росії, наголошує Боляєнь. На його думку, державна мовна політика Ерзянь Мастор має робити акцент не на політиці заборон, а на політиці заохочення.

ІНСТИТУТ ГРОМАДЯНСТВА

У контексті суперечок про національну політику та загальну ідентичність майбутніх громадян Ерзянь Мастор важливим є також питання громадянства. Як пояснює Боляєнь, він докладно висвітлювався на Ерзянському національному з’їзді. Учасники національного руху сформулювали єдину позицію: громадянами федерації мають стати ті жителі території Ерзянь Мастор, які підпишуть спеціально розроблену присягу громадянина цієї держави.

— Підписання присяги відбуватиметься урочисто на території всіх кантонів і Мокшанської Республіки. Для цього буде відведено перехідний період, на який усі жителі Ерзянь Мастор зможуть прийняти для себе рішення щодо вступу в громадянство. Я думаю, що всі, хто народився на землях Ерзянь Мастор, мають отримати право на підписання присяги. Також це право мають ті, хто відкрито задекларує свою приналежність до ерзянської нації і репатріюється в Ерзянь Мастор, — вважає інязор.

При цьому Боляень зазначає, що репатріація передбачатиме спеціальні курси і з історії, і з мови, і з основ законодавства Ерзянь Мастор. На його думку, на цьому етапі не може бути цензу, пов’язаного з володінням державною мовою на момент до набуття громадянства: «Спершу треба створити для людей умови вивчення державної мови, а потім від них щось вимагати. Ми розуміємо, в якому становищі зараз викладання ерзянської мови та її стан».

— Для набуття ерзянського громадянства іноземцями або людьми, які раніше відмовилися від підписання присяги, буде окремий закон про громадянство — там уже буде інша процедура, яка включає іспити з історії, мови та законодавства, — робить висновок політик.

ЩО ДУМАЮТЬ МОКШАНСЬКІ АКТИВІСТИ

— Як я бачу майбутнє мокшанських земель? Окремо від Москви, звісно, як цього досягли наші одноплемінники фіни 1917-го й естонці 1991 року. Для цього має статися глибока внутрішня криза, якась передреволюційна ситуація на тлі поразки у війні проти України. І, як ми можемо бачити, все до цього йде. Однак нам, мокшанам, потрібно визначитися, які адміністративні кордони вважати етнічною Мокшанією (Мокшень Мастор), адже наш ареал розселення суттєво змінився через асиміляційну політику Москви за останні сто років, — розповідає представник мокшанського руху та директор Центру фінно-угористики імені Анатолія Рябова Човганонь Донісі.

За його словами, у нинішній ситуації Комітет народу мокша в еміграції вважає, що на сьогоднішній день найбільш раціональний і оптимальний сценарій спільної федеративної держави з ерзянами в межах сучасної Республіки Мордовія. При цьому активісти також зазначають, що в ідеалі ця держава має включати «території сусідніх суб’єктів поки що Російської Федерації з компактним проживанням мокшан», але механізми для цього ще не розроблені.

Коментуючи амбітний проект кордонів, представлений на Ерзянському національному з’їзді в Отепяе, Донісі пояснює: «Пропозиції, висунуті на з’їзді, цікаві, але як їх реалізувати на практиці, не обмеживши інтереси інших, — це велике питання для обговорення».

— Коли ми побачили карту, у нас у комітеті навіть виникла невелика суперечка з цього приводу: «Звідки стільки земель?», «Як вони увійдуть до складу Ерзянь Мастор?» і «Навіщо нам здебільшого російські міста?» Зараз ми вже маємо прямий контакт із ерзянами, із Секретаріатом інязора, і ми намагаємося дійти консенсусу дипломатичним шляхом без будь-якої ворожнечі чи агресії одне до одного. Усі діалоги відбуваються цивілізовано, попри розбіжності. Ми разом працюємо над нашим майбутнім без Росії, готуючи при цьому тверду основу. Більш детальні плани розкривати доки не буду, потрібен час. У відкритому доступі є наш маніфест, яким ми хочемо пробудити національну самосвідомість — той, хто має вуха, почує, — пояснює дослідник.

«КІНЕЦЬ ШЛЯХУ»

Створення бінаціональної федерації у межах сучасної Мордовії — програма щонайменше для Мокшанського комітету. Менш реалістичним, але оптимальним планом член організації вважає створення незалежної національної держави Мокшан.

— В ідеалі ми хотіли б бачити незалежну Мокшанську республіку (Мокшень Ел) з адміністративним центром, наприклад, у Пензі (у перекладі з мокшанського означає «кінець шляху») — місті, заснованому нашими предками. Але, по-перше, як я вже сказав, зараз ми не знаємо, які території вважати споконвічно нашими. Довіряти демографічній статистиці РФ ми не можемо з об’єктивних причин: там простежується явне заниження присутності мокшанського етнічного компонента поза Мордовією. По-друге, економічне становище наших територій наразі не дозволяє думати про якусь незалежність, самостійність без хоча б ситуативного союзу з ерзянами — на сьогодні вони більш активні та рішучі. Тільки після налагодження адекватних демократичних інституцій у цьому нашому державному утворенні найближчого майбутнього стане зрозуміло, куди рухатися далі, вважає дослідник.

Положення мокшан у сьогоднішній Росії Човганонь Донісі оцінює як плачевне: «Освіта і наука, культура, крім показових фольклорних свят, — виключно російською. У цьому Мордовія не відрізняється від сусідів — скажімо, в Удмуртії. Мокшанську мову знають далеко не всі представники мокшан, особливо серед молоді таких одиниці, та й вони не виходять за рамки, встановлені російським режимом: хочеш просвітлювати, пишатися своєю ідентичністю та розвивати власну культуру — не забудь згадати владу чи когось із її представників. Умови встановлюють ставленики Кремля з-поміж манкуртів: спочатку був Меркушкін, тепер Здунов. Прізвища змінюються, система — ні».

— Серед людей старшого покоління, які мешкають у сільській місцевості, мокшанська мова поки що використовується на побутовому рівні, але й там уже відчувається вплив асиміляції, помітні сліди русифікації. Однак, незважаючи на те, що багато мокшан не знають мови своїх предків, вони не приховують своєї ідентичності. У Москві і Нижньому Новгороді є так звані «мордовські діаспори», які пишаються своїм корінням і намагаються вчити мову. Тому можна сказати, що почуття національної самосвідомості високе. Важливо, що саме тривале перебування у складі російської держави вимило твердий ґрунт під мокшанської нацією, яка — на відміну тих самих фінів — ризикує розчинитися у російському народі. Не хотілося б стати очевидцем цієї трагедії, тому ми й організували наш комітет, — робить висновок активіст.