Ще раз про те, чому програв Колчак

Проводячи паралелі між Колчаком і сучасною російською опозицією, деякі дослідники порушують питання, чому адмірал відкинув ідею федералізації Росії і цим відштовхнув від себе представників нацменшин і в результаті програв війну.

Чи керувався Колчак при ухваленні такого рішення лише своїми поглядами, переконаннями та уявленнями про прекрасне?

Можливо, він усвідомлював, що будь-яке інше рішення і проголошення курсу на федералізацію та демократизацію Росії відштовхне його соратників — ідейних монархістів і російських шовіністів, які складали кістяк його армії та білого руху загалом? Може, він просто вибрав менше зло, розуміючи, що догодити всім у нього не вийде?

Наймовірніше, так і було. Колчак, приймаючи свої твердокам’яні однонеділимі рішення, не міг не зважувати політорієнтацію свого оточення, яке сповідало тупий великоруський шовінізм. Людиною він був недурною, даремно що царський вояка, але ще й учений, інтелектуал. Оцінюючи ситуацію, Колчак був добре обізнаний із військовими можливостями башкирських полків, із силою козаків-самостійників, інших прихильників буржуазно-демократичної федерації. Ось політиком він був поганим — провалив, можна сказати, довірену йому історією справу, потягнув віжки зовсім не в той бік. Але допускаючи такі оцінки з висоти минулих років, ми знову вступаємо на шлях фентезі, грішимо пороком «попаданців»: а от якби адмірал Колчак пішов на союз із яїцькими козаками, місцевою сибірською буржуазією, з казахами та башкортськими національними силами на чолі з Закі Валіді… Якби міцно співпрацював із Каппелем… А якби ще вдалося втримати чехословаків від співпраці з більшовиками… То ось тоді…

Але ми знаємо, що так не буває. Все склалося так, як склалося: Колчак у своїй твердокам’яній прихильності до унітарно-монархічного устрою Росії послабив антибільшовицький фронт, що, здавалося б, складався сам собою, башкортські полки перейшли на бік Рад (а що їм у такій ситуації залишалося? Чекати на роззброєння і арешт командирів?). Чехословаки, керовані єдиною метою — якнайшвидше повернутися на батьківщину, де народжувалася нова вільна Чехословаччина, — були, по суті, чужими у російській громадянській війні. Російська опозиція, як і передбачалося, не змогла народити зрозумілої всім народам колишньої імперії ідеї рівності та справедливості. Не змогла створити всеоб’єднуючої сили для побудови нової федеральної Росії. З організацією опозиції завжди поганенько виходило. Політики, які просували саму таку ідею, в Росії зазнавали остракізму з боку численних журильців за Єдиною та Неподільною. Казахи, башкорти, яїцькі козаки, міцні «куркулі» з сибірських і поволзьких сіл, інші національні сили, що схилялися до ідеї федеративного устрою, виявилися відкинутими і Денікіним, і Колчаком. Короткозоре закручування імперським адміралом гайок на антибільшовицькому фронті, що складався, користі нікому не принесло.

Найбільше авторові шкода у ситуації башкортів. Тоді, в 1918-1919 рр., вони мали реальний шанс здобути свободу у межах федеративної Росії. І впевнений, ця Росія отримала б гарного союзника та члена федерації. Чого-чого, а підступності за башкортами не спостерігалося і не спостерігається, радше навпаки, наявна якась політична простодушність. У всякому разі, ця логіка війни загнала Закі Валіді до лав більшовиків. Нічим іншим, крім тривоги про долю батьківщини, такий союз продиктований не був — башкортський лідер дбав про благо свого народу і вірив у можливість автономії у складі майбутньої радянської федерації. І як тут не згадати українського батька Махна, який пережив дуже схожу долю…

Не згоден із тим, що історія розвивається спіралеподібною траєкторією і що сьогоднішня картина в російському політичному житті повторює події столітньої давності. За всієї схожості — не згоден. Історичні події — завжди феномен, а позірна спіралеподібність — просто підпорядкування загальним вселенським принципам, від яких не втекти. Якщо підкидати монету 10 разів, то розклад «чіт-лишка» може бути і 9 до 1. Якщо підкинути 100 разів, то світові закони фізики наближатимуть цей розклад до більш рівного результату. Ну, припустимо, 62 на 38. А якщо терпіння вистачить підкидати монету 10 000 разів, то горезвісні вселенські закони зведуть підсумок до рівного розподілу чітів і лишок: 50 на 50. Із висоти минулих років оцінюючи результати дії законів Усесвіту на окремо взятій території нашої планети, можемо сьогодні сказати: тоді, в 18-19 рр. минулого століття, все склалося, на жаль, так, як ми знаємо — сумно для всіх здорових сил. Малоймовірно, що могло бути інакше. Національні сили були обдурені й у результаті всіх перипетій перейшли в стан колоній нового, жорсткішого, ніж раніше, типу; російські ліберальні політики, проявивши свою нормальну імпотентність, випроводилися в еміграцію писати спогади (це ті, кому пощастило не потрапити на Соловки), а проект «Вільна Росія» був похований на сторіччя.

Кілька слів про одного з основних акторів тих подій. Знайомлячись із біографією царського адмірала, мимоволі починаєш усміхатися: як нащадок боснійського мусульманина — турецького морського офіцера, який потрапив у полон під час правління Єлизавети Петрівни і перейшов на службу до російської армії, став російським шовіністом-монархістом. За майже 200 років проживання на території сучасної України всі нащадки нашого турецького босняка одружувалися з українськими жінками, дворянками Херсонської губернії. За логікою крові та ґрунту наш адмірал — українець. Тому відповідь на сакраментальне питання про етно-політичну метаморфозу Верховного Правителя така: все пішло звичайним шляхом, який діє і сьогодні. «Тато хакас, мама молдаванка, а я росіянин, служу Відчизні й піду за неї вбивати всяких інородців, що продалися піндосам і бажають розвалити і розорити мою велику Батьківщину!» «Хакас» і «молдаванка» можна довільно замінити на будь-яку іншу національність будь-якого народу з просторів Неосяжної. Результат буде той самий! Імперія не може діяти інакше, вона переплавить будь-кого… А найупертіші просто згорять у вогні плавки. Тому… «Карфаген має бути зруйновано!» Імперії час на злам, а досвід Колчака може бути нагадуванням… Про що? Дайте відповідь собі самі.